"Його вистачить на півтора-два роки": архітектор про те, чому облаштувати поховання на декомунізованому "Пагорбі слави" є коректним, але не стратегічним

Чи можна переписати простір із важким радянським минулим і перетворити його на гідне місце для новітніх героїв?  Експерт, архітектор і співзасновник ГО "Незнаному воякови" Іван Щурко пояснив Еспресо.Захід, чому рішення розпочати поховання на декомунізованому "Пагорбі слави" є планувально коректним, але не стратегічним.

Наскільки вдалим, на вашу думку, було рішення облаштовувати нову ділянку для поховань військових саме на так званому Пагорбі Слави? Раніше тут було поховання радянських вояків. Чи не створює попередня історія цієї території етичних ризиків?

Іван Щурко: Перший момент – юридичний. Ця ділянка фактично вже юридично, згідно з містобудівною документацією, є частиною Личаківського кладовища. Це один із секторів військового кладовища.

Тому логічно, що місто розглядало саме цю ділянку як продовження, як частину території для поховання загиблих героїв. Це один момент. І, відповідно, можемо стверджувати, що ця ділянка більш-менш коректна й відповідає санітарним нормам щодо навколишньої забудови та іншим юридично-містобудівним вимогам.

Другий момент – більш емоційний. Справді, дискусії тривали й тривають про те, наскільки це коректно й етично, з огляду на те, що там був центр, пов’язаний із Першою світовою, і там були поховані вояки російської імператорської армії. Пізніше там стояв радянський меморіал, який демонтували лише нещодавно. І все це, очевидно, залишило певний емоційний та ідеологічний відбиток на цій території. Ці застереження звучали, і, чесно кажучи, для мене це також певною мірою було стримуючим фактором.

Я на кількох зустрічах навіть казав, що це моя професійна деформація – бо я займаюся темою історичних військових кладовищ та меморіалів професійно. І для мене це професійне сприйняття простору присутнє: важко зробити вигляд, що всіх цих ідеологічних нашарувань там нема і що вони жодним чином не впливають на сприйняття ділянки.

фото: lvivoblrada.gov.ua

Тобто, спершу ви мали внутрішні сумніви щодо цієї локації. Що тоді стало аргументом, який змінив вашу позицію?

Я для себе це переосмислив. У нас війна, і є потреба належного поховання та вшанування загиблих. Є ділянка, яка є прийнятною. І, напевно, варто перегорнути попередні ідеологічні сторінки й взяти на себе відповідальність за формування цього простору вже із суто українських позицій.

Але ця ділянка досить маленька — фактично половина тієї, що на Мечникова. Наскільки вона вирішить проблему Львівської громади? 

Очевидно, що це тимчасове рішення. І Марсове поле, і комплекс на Мечникова також ніхто не планував таким чином. Насправді коли війна починалася, здавалося, що це буде на місяць-два, і не буде такої кількості могил, і не виникатиме потреби постійно шукати нові ділянки та розширюватися. Це болюча історія.

Очевидно, що ця територія на "Пагорбі слави" також не вирішує проблему глобально. У нас є багато зниклих безвісти. Є багато воїнів, які з тих чи інших причин демобілізовані, але воювали і мають повне право бути похованими поруч зі своїми побратимами – і мають право виявляти таку волю.

І тут ми говоримо не про сотні, а про тисячі поховань. Місту насправді давно, ще від початку повномасштабного вторгнення, а навіть і раніше, треба було думати про створення окремого військово-меморіального кладовища – повноцінного, зі своєю структурою, адміністрацією, військовою естетикою та, очевидно, з ідеологічною складовою.

Ділянка на Пасічній фото: ЛМР

Де, на вашу думку, варто шукати наступну ділянку? 

Наскільки я розумію, місто почало роботу й пошук ділянок. Є кілька варіантів, які розглядаються та аналізуються. Я також долучений до цих консультацій. На жаль, зараз не можу озвучити конкретні ділянки, бо триває їхній аналіз, і немає змісту виносити це в публічний простір.

Йде фаховий аналіз: архітектурний, гідрогеологічний, транспортної доступності. Є багато моментів, які треба врахувати - чи ділянка придатна, якою буде її місткість, як забезпечити функціонування.

Якщо вдасться знайти ділянку на 40–50 гектарів та закріпити її, це буде правильним рішенням. І, на мою думку, місто має пришвидшитися в цьому пошуку й аналізі.

Бо Пагорб Слави – це дуже тимчасове рішення. Якщо війна триватиме у такому ж темпі, то цього вистачить на півтора-два роки, а може й менше. 

А якщо говорити про зовнішній вигляд цвинтаря. Як, на вашу думку, має виглядати ця ділянка. Керуючий справами міськвиконкому Євген Бойко сказав, що надгробки будуть такі самі, як на Марсовому полі, а церемоніальну зону хочуть змінити – для цього буде оголошений конкурс.

Так, це правильно. Військові кладовища в європейській і світовій практиці – це окремі об’єкти зі своїми правилами й підходами. Тут не можна застосовувати підходи цивільних кладовищ. Планувальна структура військових некрополів дуже уніфікована: є певні обов’язкові елементи, правила та структура, і тут не «вигадаєш велосипед».

Якщо говорити про Марсове поле, то там поховання почалися без логіки й без попереднього планування, тому доводилося все пристосовувати до загальноприйнятих норм військових меморіалів.

У випадку "Пагорба слави" архітектори працювали кілька місяців над планувальною схемою: передбачили сектори, кількість поховань, сітку, відступи, проходи, алеї – тобто всі ці елементи.

Тому тут значно краще все підготовлено й продумано, ніж було на Марсовому полі, і значної частини помилок вдасться уникнути.

Очевидно, потрібна церемоніальна площа - для похоронних чинів, для державних свят, днів пам’яті та вшанування. Потрібна інфраструктура з заїздами, паркуванням, місцями для учасників заходів. Є вимоги щодо доступності – це загальні сучасні норми.

Також є меморіальна складова. Це місце знакове, розташоване на пагорбі, який домінує в панорамі Львова. Меморіальні елементи мають бути присутні, і до них логічно застосувати підхід архітектурного або структурного конкурсу.

• "Росія не приватизувала цю землю у Львові, місце має стати новим сенсом": Євген Бойко про вибір локації нового Поля поховань