Статус депортованої особи для переселенців із Польщі 1944–1951 років: як оформити пільги у Львові й отримати допомогу

Про деталі оформлення, необхідні документи та державні пільги Еспресо.Захід розповіла начальниця управління соціального захисту Львівської міської ради Тетяна Колесник.

Пані Тетяно, раніше статус депортованої особи здебільшого асоціювали з представниками кримськотатарського народу. Поясніть, буда ласка, що змінилося у законодавстві щодо цього статусу тепер і які категорії громадян тепер можуть претендувати на його отримання?

Статус такий був – як депортованої особи, але З 1 лютого внесли зміни. Відтепер статус особи, депортованої за національною ознакою, можуть оформити не тільки представники кримськотатарського народу, а й інші. Йдеться про громадян України, які у 1944–1951-х роках були примусово переселені з території Польщі як особи українсько-етнічного походження. Це українці, яких у той воєнний і повоєнний період виселили з територій компактного проживання, що на той час входили до складу Польської Республіки. Такі переселення призводили до обмеження прав і втрати майна людей.

фото: Вікіпедія

Уточніть, будь ласка, коло осіб, на яких поширюється це право. Чи стосується це лише безпосередніх переселенців, чи статус можуть отримати також їхні діти?

Це стосується безпосередньо переселених осіб, а також тих, хто народився в сім'ях депортованих до моменту їх повернення на батьківщину. Такі громадяни мають додатково подати документи, що підтверджують факт установлення родинних відносин з особою, депортованою за національною ознакою. І, відповідно, документи, що підтверджують факт народження у сім'ї депортованих осіб до моменту їх повернення з місця постійного проживання, але не пізніше набуття чинності Закону України "Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою".

Тобто, якщо дитина народилася вже після того, як родину депортували в Україну, вона не має права на цей статус? 

Ні, такі люди права на статус не мають. Якщо родина була в той період на території Польщі, там народилася дитина, і ця дитина вже переїжджала з Польщі в Україну – тоді матиме.

А якщо депортована людина померла, чи може її дружина чи чоловік (які самі не були депортованими) успадкувати цей статус?

Вони... Ні. Це власне стосується тих людей, які були переселені. Статус не переходить, бо він призначається тому, хто має право на цей статус.

Чи володієте ви даними щодо кількості мешканців Львівської громади, які потенційно можуть претендувати на статус депортованого? 

На сьогодні нам відомо лише про одне звернення, ми готуємо документи. Загальної статистики не маємо, але активно поширюємо інформацію на наших ресурсах. Ми приймаємо документи та передаємо їх до Мінрозвитку.

фото: Вікіпедія

Нагадайте, будь ласка, процедуру подачі: куди саме звертатися та який перелік документів необхідно підготувати?

Потрібно звернутися у відділи соціального захисту за адресами, де знаходяться відділи соціального захисту, ЦНАПИ і, відповідно, додавати такі документи:

• заява довільної форми;
• копія паспорта;
• ідентифікаційний номер;
• фотокартка 3х4 см;
• інші документи, які підтверджують належність до числа людей, депортованих за національною ознакою.

Їх там буде досить великий перелік, але я так коротко спробую сказати:

• архівна довідка, що підтверджує факт депортації людини, яка в 1944–1951-х роках була примусово переселена;
• копія переселенського квитка людини;
• копії архівних документів, в яких містяться відомості про людину, яка в тих роках була примусово переселена як особа українського етнічного походження з територій, на яких компактно проживало українське населення і які на той час входили до складу Польської Республіки;
• документи або копії документів, що підтверджують, що людина володіла нерухомим майном на цій території;
• копії свідоцтва про народження, документи щодо запису в актовій книзі або інші документи, які підтверджують, що людина народилася на цій території.

Коли людина подає ці всі документи у відділ соціального захисту, то складається заява довільної форми. Після цього наші працівники проводять співбесіду з людиною і вносять дані в облікову картку, бо облікова картка є затвердженої форми. Там також клеїться фотографія 3х4, людина ознайомлюється, підписує цю облікову картку, і вже після того відділ соціального захисту протягом місяця з дня реєстрації заяви надсилає Мінрозвитку копії відповідних документів.

Далі Мінрозвитку протягом трьох місяців від дати реєстрації заяви надсилає відділу соціального захисту рішення про надання статусу депортованої особи за національною ознакою і також надсилає до нас бланк цього посвідчення або приймає рішення про відмову. Якщо приймається рішення надати статус, то бланк посвідчення аиписують уже відразу у відділі соціального захисту, його заповнюють і видають людині. Якщо відмова, то рішення про відмову Мінрозвитку надсилає людині напряму додому на її поштову адресу.

А які можуть бути причини для відмови в наданні статусу?

Якщо людина не належить до цієї категорії або не надала всіх необхідних документів на підтвердження.

Наостанок розкажіть, які пільги та соціальні гарантії надає цей статус?

Цей статус має пільги на державному рівні. Це стаття шоста Закону України "Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою". Депортовані люди, які досягли пенсійного віку або є людьми з інвалідністю, мають право на такі пільги, як одержання путівок для санаторно-курортного лікування і відпочинку, знижку на оплату жилої площі й комунальних послуг на 50% у межах норм, передбачених законодавством. 50-відсоткову знижку вартості ліків за рецептом, першочергове влаштування до закладів соціального обслуговування. Але ці всі пільги на державному рівні призначає і надає Пенсійний фонд.

Окрім пільг, чи передбачена законодавством якась фінансова компенсація за депортацію з рідних земель?

Так. Така одноразова допомога згідно зі статтею 7.1 Закону України передбачена для тих, хто був переселений у 1944–1951 роках, проте порядок та розмір виплат ще має бути затверджений Кабінетом Міністрів. На сьогодні такого порядку ще немає, але оскільки це закладено в законі, ми очікуємо на його появу. Додам, що в разі смерті людини, яка мала право на цю допомогу, кошти можуть бути виплачені чоловіку/дружині або дітям, але за умови, що статус був оформлений належним чином за життя.

Читайте також: Чому поляки депортували 150 тис. українців: 78-ма річниця операції "Вісла"

Довідково: Примусове переселення українців з Польщі у 1944–1951 роках, що включало акцію "Вісла" (1947),  охопило понад 700 тис. осіб, депортованих із Лемківщини, Надсяння, Підляшшя та Холмщини. Цей процес супроводжувався втратою майна та асиміляцією.

Основні етапи та особливості переселення:

• 1944–1946 роки: Примусове виселення понад 482 тис. українців до УРСР на основі угод між СРСР та Польським комітетом національного визволення.
• Акція "Вісла" (1947): Депортація близько 150 тис. українців з південно-східних регіонів Польщі на "повернуті землі" (північ і захід Польщі) для асиміляції.
• Обмін територіями (1951): Примусове виселення 32 066 осіб із прикордонних районів, переданих Польщі, до УРСР.