Шлях Сцельнікова, підозрюваного у вбивстві Парубія, від фейкових акаунтів до справжнього злочину

Історія Михайла Сцельнікова, якого звинувачують у вбивстві Андрія Парубія — це приклад того, як російська пропаганда здатна перетворити латентних "ватників" на реальних зрадників та виконавців замовлень Кремля.

Михайло Сцельніков народився і виріс у Львові. Майже двадцять років він був приватним підприємцем, що торгував товарами широкого вжитку, а також ремонтував побутову техніку. Проте, як виявилося, Сцельніков давно ненавидів все українське: він завжди був російськомовним у Львові, жив проросійськими наративами та, як у кращих традиціях РФ, був домашнім аб'юзером, за плечима якого 2 розлучення і борги по аліментах. 

"Еспресо" замовило дослідження в української OSINT-агенцієї "InsightOps", яке продемонструвало поведінку Сцельникова в соцмережах під час війни з Росією. 

Коментар другої колишньої дружини Михайла Сцельнікова Олени Гузюк у телеграмі, фото: InsightOps

Твердження про те, що підозрюваний у вбивстві Андрія Парубія є нібито розбитий смертю сина (який захищав Україну) і тому пішов на "відчайдушний" крок, ламається об стіну його сповнених ненавистю коментарів у соцмережах. Вони показують, що вже багато років Сцельніков плекав ненависть до України та ЗСУ, її народу та влади та ностальгував за своїми роками в Москві.

Перші відомі тривожні сигнали з’явилися у 2015-му. Сцельніков активно коментував події в інтернеті, повторюючи тези кремлівської пропаганди. У російській соцмережі "ВКонтакте" він зареєструвався під фейковим ім’ям "Александр Пушкін" і вже в лютому–жовтні 2015 року залишав дописи, в яких називав українську антитерористичну операцію на Донбасі "громадянською війною", засуджував українську владу та закон про декомунізацію, виступав проти вступу України до ЄС. Тобто повністю підтримував ключові наративи російської пропаганди про "внутрішній конфлікт" в Україні та "неспроможність" її проєвропейського курсу. Уже тоді у друзях його акаунта були виключно проросійські фігури – четверо росіян, лояльних до Путіна.

Коментарі в руслі кремлівських ІПСО

Відтоді онлайн-активність Сцельнікова лише радикалізувалася. Він діяв під різними масками. Використовував низку псевдонімів у соцмережах: "Михайло Тарасов", "Коля Тарасов", "Коля Соколов", "Коля Скворцов" – такими іменами він підписувався у VK, Telegram та інших платформах.

Сцельніков щедро коментував новини та пости в телеграм-каналах, транслюючи дезінформаційні меседжі Росії. Він висміював українську владу, називаючи керівництво країни "злочинною шоблою на чолі з Зельцем" (образливе прізвисько на адресу президента Зеленського). У 2023 році писав, що Україну чекає поразка, а російську культуру захищав від "утисків", обзиваючи людей, які відстоюють українську мову, "божевільними". 

Регулярно заперечував або перекручував воєнні злочини Росії: наприклад, ставив під сумнів масові вбивства в Бучі, цинічно висміюючи цю трагедію, та заперечував вбивства мирних українців на деокупованих територіях – мовляв, тіла підкинуті, а злочини сфабриковані українською стороною. Натомість звинувачував Україну: трагедію в Оленівці (масове вбивство українських військовополонених) коментував так, начебто винна сама Україна, і навіть заявляв, що якби він був на фронті – то здався б у полон.

Одним із улюблених прийомів російської ІПСО є деморалізація українців і нав’язування думки про буцімто переваги "руського миру". Сцельніков ретранслював і ці меседжі. У його дописах Росія виглядала чи не привабливіше за Україну: він стверджував, що в Росії "більше свобод, ніж у нас", вихваляв російську "величну" культуру та навіть самого Путіна – писав, що в 90-х жив і працював у Москві, даючи зрозуміти, як йому імпонує російська столиця. 

Натомість про українську владу відгукувався вкрай різко. У січні 2024 року Сцельніков обурювався, чому провідні українські політики та військові керівники (згадував, зокрема, екс-спікера парламенту Андрія Парубія) не знаходяться в окопах на передовій. 

А у лютому 2025-го дійшов до того, що відверто ностальгував за режимом Януковича, вихваляючи президента-втікача, та заявляв, що наступного президента України "обиратимуть Трамп і Путін" – тобто просував наратив про повну зовнішню контрольованість української влади.

Ці та багато інших висловлювань Сцельнікова вписуються в канву російських інформаційно-психологічних операцій. Він послідовно просував тези, що мали посіяти серед українців зневіру, розкол і злість до власної держави, виправдати агресію РФ та героїзувати усе російське. 

Показово, що в одному зі своїх дописів він прямо заявив: якщо отримає повістку воювати, то "відмовиться від українського громадянства" і стане в чергу по громадянство РФ. Навіть 6 червня, за кілька місяців до вбивства Андрія Парубія, дізнавався про незаконний перетин кордону з Білоруссю.

"Друзі" Вконтактє та russian-пропаганда

Радикалізація Сцельнікова не залишилася непоміченою російськими пропагандистами. Він підписався на одіозного блогера Анатолія Шарія – колишнього українця, що давно працює на кремлівську аудиторію. У друзях його акаунтів значився російський журналіст Олексій Веселовський – ведучий програми "Политотдел" на окупаційному каналі "Крым 24". Тематика цієї програми показова: наприкінці серпня 2025-го вона якраз вихваляла важливість інформаційно-психологічних операцій під час війни. Тобто коло спілкування Сцельнікова в інтернеті складали люди, прямо причетні до російської ІПСО. Також серед його контактів – відомий проросійський публіцист Андрій Ваджра, який ще у 2015 році втік з України до РФ, та популярний блогер Юрій Подоляка, що активно транслює кремлівську риторику. 

У листопаді 2022 року сам Сцельніков став героєм контенту російського YouTube. Пропагандистський канал "STARый" опублікував відео розмови росіянина з українцем у чат-рулетці – тим українцем був Михайло Сцельніков. На запису львів’янин відстоює позиції, вигідні Кремлю. Він засуджує рішення України перекрити воду до окупованого Криму в 2014-му, називаючи його помилковим. Заявляє, що у світі начебто існує лише "чотири по-справжньому незалежні країни", серед яких, на його думку, є Росія. Говорить про те, що Україною "править пропаганда та ІПСО", і радить росіянам краще удосконалювати власну пропагандистську машину. Далі більше – Сцельніков озвучує улюблені тези росТБ: мовляв, українські ракети самі вбивають мирних жителів, а звірства росіян на звільнених українських територіях перебільшені або інсценовані українцями. Фактично, він виправдовує воєнні злочини РФ, повторюючи вигадки про "постановки" і "відсутність експертиз". Наприкінці розмови Михайло заявляє, що має "власну точку зору, яка не збігається ані з українською, ані з російською". Ця фраза – типовий прийом прихильників Москви, які намагаються видати себе за "об’єктивних критиків обох сторін". Насправді ж увесь його монолог повністю відповідає генеральній лінії Кремля.

Михайло Сцельніков – далеко не перший українець, який транслював ворожу пропаганду. Проте його історія – одна з найрезонансніших і найпоказовіших. Людина, народжена у Львові, яка жила серед української культури, в багатокультурному місті, стала носієм ненависті до всього українського, а згодом і ймовірним холоднокровним вбивцею.

Текст написаний згідно з даними дослідження, проведеного українською OSINT-агенцією "InsightOps" на замовлення Еспресо

Читайте також: Розслідування вбивства Андрія Парубія: що на цей час виявило слідство