Львів попрощається із трьома загиблими: воїнами 80-ки, 125-ї бригади ТрО та 116-ї ОМБр

Про це повідомляє Львівська міська рада, передає "Еспресо.Захід".

Зранку о 09:30 у храмі Вознесіння Господнього (вул. Широка, 81 а) відбудеться молитва і прощання з Олександром Костенком.

Чин похорону воїнів Олександра Костенка, Ореста Костецького та Андрія Бучковського розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають захисників на Личаківському кладовищі.

Про героїв

Олександр Костенко народився 14 серпня 1970 року у Львові. Навчався у львівській школі №65. Із 1993 працював у 1-му загоні воєнізованої охорони в управлінні Львівської залізниці, а у 2013 почав роботу на посаді слюсаря-ремонтника 6-го розряду у ТМ "Лімо", де налагоджував виробниче обладнання.

Був надійною і спокійною людиною, майстром із "золотими руками". Любив риболовлю, чудово малював, був дуже освіченою людиною, багато читав і вивчав щось нове. Все життя займався спортом, досягаючи особистих рекордів. У 2008 році разом із батьком відтворювали корону короля Данила Галицького, яка виставляється у музеях.

Упродовж 2015-2017 років добровольцем у складі 24-ї окремої механізованої бригади захищав Україну у зоні проведення антитерористичної операції, у 2019-2020 виконував завдання у лавах 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.

Із початком повномасштабного вторгнення став на захист держави до лав 125-ї окремої бригади територіальної оборони . Неодноразово отримував особисті нагороди за бойові заслуги. Воїн загинув 5 березня 2024 року. У нього залишилась син, невістка, онук та дружина, з якою у шлюбі був понад 35 років.

Орест Костецький народився 25 серпня 1993 року у Львові. Навчався у львівській школі №9. Здобував освіту у Приватному закладі вищої освіти "IT Степ Університет". Впродовж свого життя працював у різних сферах, протягом останнього періоду займався дизайном у компанії "SolipsLab". Захоплювався IT-технологіями, мріяв створювати БПЛА для військових за допомогою 3D-друку.

Учасник подій під час Революції Гідності. У 2017 році добровольцем підписав контракт із 36-ю окремою бригадою морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського Військово-морських сил ЗСУ та виконував бойові завдання у зоні проведення АТО/ООС.

Із першого дня повномасштабного російського вторгнення став на захист України від російських окупантів до лав 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Боронив суверенітет та територіальну цілісність держави на південному та східному напрямках. Указами Президента України був відзначений орденом "За мужність" III ступеня та відзнакою "За оборону України". Воїн загинув 6 березня 2024 року. У нього залишилися бабуся, мама, брат, племінниця, племінник, тітка та двоюрідний брат.

Андрій Бучковський народився 13 грудня 1974 року у селі Лозино на Львівщині. Згодом його родина переїхала до Львова. Навчався у Львівській середній загальноосвітній школі І-III ступенів № 44 імені Тараса Григоровича Шевченка. Здобув освіту у колишньому Львівському технікумі промислової автоматики. Після завершення навчання проходив військову службу.

Працював у сфері надання послуг з охорони власності у Львові. Був надзвичайно доброю людиною та обожнював присвячувати час родині. Упродовж 2015-2016 років виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців оперативного командування "Північ" Сухопутних військ Збройних Сил України.

Із початком повномасштабного вторгнення став на захист країни від окупантів. Виконував бойові завдання спершу на Сумщині, а згодом – на південному напрямку у лавах 116-ї окремої механізованої бригади 10-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України. Воїн загинув 20 серпня 2023 року. У нього залишилися дідусь, мама, вітчим, дружина та 18-річна донька.