Львів попрощається із трьома загиблими воїнами

Про це повідомляє Львівська міська рада, передає "Еспресо.Захід".

Чин похорону військовослужбовців розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Андрія Тишевського і Михайла Паньківа поховають на Личаківському кладовищі, а Віталія Кириленка – на Голосківському кладовищі.

Львів'ян та гостей міста закликають прийти та віддати шану Герою, який боронив їхні життя ціною власного. Також на цей час просять уникати проведення святкових заходів.

Про Героїв

Віталій Кириленко народився 18 січня 2000 року у Львові у родині військовослужбовця. Навчався у львівській школі № 42. Закінчив Військовий коледж Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного за спеціальністю "Цивільна безпека".

Після завершення навчання підписав контракт із Збройними Силами України. Спершу проходив військову службу у складі 704-го окремого полку радіаційного, хімічного, біологічного захисту, а упродовж останнього періоду – 1-ї Галицько-Волинської радіотехнічної бригади повітряного командування "Захід" Повітряних сил ЗСУ.

У вільний час захоплювався футболом та читанням літератури. За словами рідних, був "надзвичайно добрим та довірливим".

Із початком повномасштабного вторгнення боронив суверенітет та територіальну цілісність держави на східному напрямку фронту. Воїн загинув 23 лютого 2024 року. У нього залишилися батьки, брат, дві сестри та кохана дівчина.

Андрій Тишевський народився 29 січня 1980 року у Львові. Навчався у Ліцеї № 81 імені Петра Сагайдачного Львівської міської ради. Здобув освіту у Державному навчальному закладі "Ставропігійське вище професійне училище міста Львова" (тоді – Професійно-технічне училище №17). Після завершення навчання проходив військову службу на Львівщині та на Закарпатті.

Із 2007 року мешкав у Коломиї Івано-Франківської області. Займався столярством, у вільний час захоплювався співом, грою на гітарі, рибальством та різьбою.

Із початком російського повномасштабного вторгнення став на захист України від загарбників. Боронив територіальну цілісність та суверенітет держави у складі 3-ї бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана Східного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Виконував бойові завдання на південному та східному напрямках. Воїн загинув 21 лютого 2024 року. У нього залишилися дружина, двоє дітей, старша сестра та племінниці.

Михайло Паньків народився 27 червня 1972 року у Львові. Навчався у Закладі загальної середньої освіти №87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець. Здобув освіту у Середньому професійно-технічному училищі № 1 міста Львова (сьогодні – Державний навчальний заклад "Львівський професійний ліцей залізничного транспорту").

Проходив військову службу спершу у Чернівецькій області, а згодом – на Дніпропетровщині у лавах військ зв’язку.

Працював у сфері надання послуг з охорони власності, а також у будівельній сфері. У вільний час захоплювався грою на гітарі, раніше також займався боротьбою. За словами рідних, Михайло Паньків був "надзвичайно доброю, чуйною, сміливою та відповідальною людиною".

Із початком повномасштабного російського вторгнення став на захист України від окупантів до складу 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Після проходження навчань обороняв південні та східні рубежі держави. Воїн загинув 21 лютого 2024 року. У нього залишилися мама, троє сестер, племінники та похресниця.

• У боях за Україну загинув захисник з Рівненщини Ілля Яцковець.