До історії людяності львів'ян: презентували дослідження "Під опікою Святого Лазаря"

Про це інформує Еспресо.Захід

У Львові у храмі Святого Лазаря у Лазареву суботу представили історико-публіцистичну книгу "Під опікою Святого Лазаря. Мандрівка в часі: Шпиталь. Львівська політехніка. Дударик" історика та журналіста "Еспресо" Богдана Білана і  професора архітектури з європейським іменем Миколи Бевза. А впорядкувала її знана журналістка та відповідальна редакторка Центру комунікацій Національного університету "Львівська політехніка" Тетяна Вергелес. 

Мова про дослідження одного із найстаріших і найкраще збережених шпитальних комплексів  в Україні - шпиталю святого Лазаря у Львові. Лічниці, що діяла майже 400 років - від початку XVII cт. аж до Другої світової війни і чия територія та споруди - за щасливим збігом обставин - відійшли Національному університету "Львівська політехніка" та Національній академічній хоровій капелі "Дударик".Cимволічно, що книга вийшла у Видавництві Львівської політехніки, яке обжилося на колишній території шпиталю від 1993 року під незмінним керівництвом Івана Паров'яка.

Богдан Білан

Як зауважив на презентації книги її ініціатор Богдан Білан, задум дослідити минуле й сучасне комплексу Святого Лазаря виник у дуже непрості для нашого колеги часи завдяки його дружині Галині, світлій пам'яті якої і присвятив свої тексти. Як присвятив і тим, хто працював не заради увіковічнення свого імені, а щоб справді допомагати місту і людям. 

Микола Бевз

"Зі шпиталем святого Лазаря у Львові за його 400-літню історію пов'язані чимало непересічних особистостей, починаючи від ініціатора будівництва шпиталю ще на Калічій горі Марка Острогорського, який планував використати для цього ділянку свого тестя, знаменитого на той час лікаря та бургомістра Павла Кампіана, - розповідав Богдан Білан. -  Архітектор та будівничий цього закладу Амброзій Прихильний, який прибув сюди з Італії і від якого відцуралися його італійські родичі, не лише збудував цей шпиталь, а й віддав на його потреби свій маєток, зароблений чесною і важкою працею. Багатолітній керівник цього закладу Захарій Авдиковський, хоч і не зумів втілити свою мрію - прокласти шлях до незалежності українського народу під час подій "Весни народів" у 1848 році, але став опорою для свого племінника Маркіяна Шашкевича, який тут створив читанку для дітей, а згодом вперше виступив з проповіддю під час служби українською народною мовою. І до речі, альманах "Русалка Дністрова" навряд чи з'явилася б без підтримки Захарія Авдиковського, який став ключовим фундатором видання. Знає цей шпиталь і чимало інших знакових імен, власники яких хоча й не були святими та ідеальними, але мали мету, до якої вперто йшли, долаючи труднощі.. А ще залишали тут часточку свого серця, утворивши унікальний фрагмент Львова".

Іван Паров'як

Богдан Білан також наголосив, що ідея виконати це дослідження та опублікувати його результати виникла ще десять років тому. І він намагався втілити її разом із засновником хорової капели "Дударик" та Шевченківським лауреатом Миколою Кацалом. Але тоді не судилося. І тільки у 2021 році, коли якраз минало 400 років від заснування шпиталю Лазаря та 50 років від створення "Дударика", плани почали набувати реальних обрисів - завдяки підтримці ректора Львівської політехніки Юрія Бобала. А тоді виявилося, що схожу ідею виношував та вже виконав чимало роботи професор Микола Бевз. Властиво, його дослідження кварталу забудови шпиталю Лазаря, яка перейшла до Львівської політехніки, та формування історико-містобудівних студій відкрили цілком не досліджену частину історії шпиталю.

Назарій Подольчак

"Я думаю, що ця книжка - лише початок дослідження цієї унікальної частини міста, - каже Богдан Білан. - А в сучасних реаліях, вона ще раз нагадує нам всім, що люди навіть у найскладніших для себе обставинах намагалися творити добро і жити далі".

Дмитро Кацал

На представленні книги також виступили її співавтор професор Микола Бевз, що є видатним українським вченим в царині архітектури, педагогом та громадським діячем, директор Видавництва Львівської політехніки Іван Паров'як, керівник Бізнес-інноваційного центру Tech StartUp School Львівської політехніки, професор Назарій Подольчак та нинішній керівник хорової капели  "Дударик", син Миколи Кацала Дмитро Кацал. 

Тетяна Вергелес

"Коли Львівська політехніка взялася за цей проєкт (один з чисельних щодо вивчення історії Львова в контексті Львівської політехніки), думалося лише про заповнення чергової "білої плями" у наших знаннях про минуле міста, - підсумувала для "Еспресо" Тетяна Вергелес. - А на фініші виявилося, що ця книга є актуальною ще й у контексті російсько-української війни. Адже історія шпиталю, який тут був – це історія гуманізму і людяності багатьох поколінь львів’ян… Сьогодні госпіталі та лікарні по всій Україні – осередки особливої уваги та турботи українців, адже там зцілюють рани воїни – захисники України. І тут гуманізм, людяність – не порожні слова. Отож приклад в історії, про який йдеться у книзі, зайвим не буде…"