Бахмутський погляд на Львів: як переселенка стала блогеркою

Альона описує Бахмут як невелике місто, яке ідеально підходить для спокійного розміреного життя. Вулиці затишні та чисті, а сам Бахмут протягом останніх років був одним із найрозвиненіших місць на Донеччині. 

Тут в Альони минала звичайна юність, вона протягом трьох курсів навчалася у Горлівському університеті. Закінчувала виш дівчина вже в Харкові, куди переїхала, бо дуже хотіла жити у більшому місті, де було більше можливостей.

Бахмут/Фото: Альона Кравцова

"Мені хотілося міської метушні, знайшла її для себе в Харкові. У новому місті було важкувато, я працювала баристою, а згодом у сфері СММ. За професією працювати не хотіла - я викладачка української мови та літератури. Але мені мої знання точно знадобилися в житті, бо, наприклад, коли в побуті переходила з російської мови на українську, освіта допомогла мені зробити це набагато легше. Навчати інших людей – це велика відповідальність, тому вирішила, що використаю свої знання, аби озвучувати відео".  

За три дні до повномасштабного вторгнення евакуювалась до Львова

Ближче до 24 лютого в іноземній компанії, де працював хлопець Альони, працівників переконували, що варто виїжджати з Харкова.

"Навіть наприкінці осені 2022 року ми активно обговорювали переїзд через тривожні новини, обирали між Львовом і Польщею. Ми думали: а що, як усе обійдеться? Краще, коли ми будемо у Львові, два тижні побудемо – і повернемося назад у Харків. За три дні до 24 лютого поїхали, взяли із собою мінімум речей, бо сподівалися, що новини про скупчення на кордонах техніки – це залякування, і вже скоро повернемося".

З Харкова парі вдалося виїхати спокійно. Натомість вже за два місяці, у квітні, батьки Альони ледве вибиралися з міста. Їхали легковою машиною, взяти з собою багато не встигли, бо не вмістилося, і також плекали надії на швидке повернення. Коли приїхали, то дуже довго адаптовувались і навіть не хотіли виходити з дому.  

А бабуся з дідусем евакуювалися з дворовими собаками – тварин залишати ніхто не хотів, адже вони були пенсіонерам як діти. 

"Ніхто не хотів виїжджати. Один із собак вирвався й ми не могли його знайти, тому переїхали без нього. Бабуся дуже горювала. Але за якийсь час сусіди повернулися до Бахмута (це був час, коли там уже було небезпечно) і знайшли цього собачку у дворі. Цього песика бабусі з дідусем таки привезли. Для мене це був найвищий ступінь вияву людяності", – розповідає дівчина.

Інші бабуся з дідусем Альони виїхали після того, коли в їхній дім влучив снаряд. Вони не постраждали, але розуміли, що наступного разу може так не пощастити.

Хліб, сіль, вода та бахмутська колекція

Повномасштабна війна тривала, а російські війська рівняли рідне місто Альони із землею. Дівчина розповідає, що був період, коли кожен знайомий публікував фото про те, що його дому вже немає. Бахмутянка по фотографіях з дрона визначила, що її квартира теж згоріла. Також під час обстрілу в її будинку обвалилося три поверхи. 

"Коли я це бачила, було таке враження, що я пережила смерть близької людини. Ще в часи, коли до міста їздили волонтери, я писала їм, питала, чи будуть вони в районі "літака", де ми раніше жили та просила, аби вони зняли відео, як проїжджають біля мого дому. Ці відео я колекціонувала". 

Також у дівчини є відео з гугл-карт, де хтось три роки тому зняв її вулицю на 360 градусів. Про всяк випадок вирішила також зберегти ці матеріали, щоб мати хоч якусь пам’ятку, коли гугл-мапи оновлять.

За рік після вторгнення блогерка знайшла в інтернеті хлопця, який робить на 3D-принтері маленькі світильники – панельні будинки. Дівчина відправила йому знімки дому з гугл-карт, і тепер має світильник у формі рідної п’ятиповерхівки. Вмикати його не наважується, бо стає дуже боляче. 

"Коли бачиш свій дім і в ньому щось світиться, це крає серце. Хотіла подарувати такий світильник мамі, а вона відповіла, що не хоче – надто жахливо таке бачити".

За час в евакуації Альона назбирала цілу колекцію речей з Бахмута. Окрім світильника, дівчина має ще пляшки шампанського "Артемівське", які були закорковані за тиждень до повномасштабного вторгнення. Наразі відкорковувати їх не планує: сподівається, що напої не зіпсуються до нашої перемоги. 

"Також маю лімітовану пляшку шампанського, яка була зроблена в Бахмуті. Крім того, в мене є пляшечка із землею з Донеччини. Це продавала дівчинка, теж бахмутянка, яка  їздила на околиці Донеччини. Знаєте, як козаки їздили та брали зі собою землю, то в мене схожа ситуація. Також маю маленьку пачку солі з Донеччини. Її було важко знайти, замовляла через інтернет. Окрім того, я часто ходжу у Львівську оперу. Одного разу дивлюсь - а під кінець вистави вилітають конфеті, зроблені з фольги, яку використовували для шампанського з Бахмута. Я схопила ці конфеті, там був натиск, як на фользі у моєму шампанському, видно фірмовий шрифт. Це був для мене шок. Не знаю, що там ця фольга робила. Це був такий момент, ніби дім мене торкнувся". 

Дівчина з ностальгією згадує славнозвісну бахмутську сіль і каже, що її не замінять жодні імпортні товари. З такою ж насолодою говорить про місцеві воду та хліб. Каже, що дуже сумує за такими базовими речами, адже таких, як удома, більше ніде немає.

"У своїх відео показую не банальний Львів"

"Раніше, коли я працювала в Харкові СММ-менеджеркою, то співпрацювала з торговими центрами, мала проєкти, для яких писала сценарії. Відповідно, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, це все припинила", - пояснює блогерка.

Відновити медійну роботу Кравцова вирішила в період, коли люди шукали зниклих родичів і публікували їхні фото. Усі ці оголошення не привертали уваги користувачів соцмереж, бо були погано оформлені візуально. Альона ж вирішила, що коли вміє працювати з редакторами, то може допомагати людям і робити їм такі оголошення.

"Згодом я зрозуміла, що треба перемикатися й на інші речі. Почала виходити на прогулянки, знайомитися з містом. Почала шукати, куди піти, і зрозуміла, що ніде немає інформації, в який заклад варто завітати. Були тільки найвідоміші варіанти на кшталт "Львівської майстерні шоколаду". Я люблю цей заклад, але він туристичний, а мені хотілося чогось більш львівського, не банального та крафтового", - пояснює дівчина.

У підсумку блогерка почала сама шукати не відомі широкому загалу заклади Львова та знімати на них відеоогляди у ТікТоці.

Відео дівчини почали ставати популярними, в неї з’явилося більше підписників, а власники закладів самі почали кликати блогерку до себе, аби вона розповіла про їхнє місце. 

Дівчина каже, що її ціль - допомогти людині знайти місце, де можна смачно поїсти. Тепер у Альони 17,5 тисячі прихильників у соцмережі, хоч і хейтери також є. Кравцова каже, що є люди, які не розуміють, що відеоогляди - це її робота, думають, що вона тільки розважається, й "посилають на Бахмут". 

"Мене це зачіпає. Я відповідаю, що якби була можливість, я їхала б", - каже оглядачка.

Альона вже добре адаптувалась у Львові, знайшла багато друзів. Попри те, не цурається говорити, що вона з Бахмута, і дуже не любить упереджень щодо донеччан, які мусили переїжджати, насправді не обираючи цього.

Крім того, спеціально для читачів "Еспресо.Захід" дівчина підготувала список львівських закладів, які любить сама і радить завітати охочим:

Кава і десерти:

- Code,

- Cheese Bakery,

- Black Honey,

- Французькі канікули

Азійська кухня: 

- Mamenori Коктейлі

- Hash

Грузинська кухня:

- Ахалі на вул. Курбаса

Мʼясо:

- Реберня на Стрийській