Франківські лікарі рятують військового, у якого під час відпустки виявили рідкісний синдром Міллера-Фішера

Про це повідомили у пресслужбі Івано-Франківської обласної лікарні.

Військовому близько 50 років, він родом із Херсонщини та служить на передовій. Під час тридцятиденної відпустки разом із дружиною поїхав до родичів на Калущину. Саме там, за його словами, у лісі його вкусила комаха за обличчя. Після цього з’явилися перші симптоми.

"Через день стан різко погіршився — з’явилася сильна хиткість, порушення координації. Він майже не міг самостійно ходити", — розповідає лікарка Наталія Ткачук.

Спершу чоловік звернувся до Калуської лікарні. Там запідозрили енцефаліт, провели комплекс обстежень — МРТ головного мозку, люмбальну пункцію. Однак усі показники були в межах норми.

"Його обстежували двічі, але нічого не знаходили, хоча йому ставало все гірше", — додає дружина пацієнта.

У важкому стані чоловіка перевели до обласної лікарні. На той момент у нього повністю зникли рухи очними яблуками (тотальна офтальмоплегія), виникли бульбарні порушення — труднощі з ковтанням, мова стала гугнявою, він поперхувався при їжі. Не міг самостійно сісти чи підвестися. Сатурація знижувалася до 90, і стан був передреанімаційним.

"Ми запідозрили рідкісну патологію — варіант синдрому Гієна-Барре, автоімунне захворювання, яке трапляється один раз на мільйон", — пояснює лікарка Ткачук.

Після двотижневого лікування стан стабілізувався, настав так званий етап "плато". Як повідомила завідувачка Центру неврології Анна Сорохман, пацієнт розпочав реабілітацію: почав сидіти без сторонньої допомоги та ходити з підтримкою.

Медики не виключають, що пусковим механізмом захворювання міг стати укус комахи, однак науково це не доведено. Також вплив могли мати стрес, інфекція або алергічна реакція.

Синдром Міллера-Фішера лікарка діагностувала вперше у своїй практиці. На відміну від класичного синдрому Гієна-Барре, який зазвичай починається зі слабкості в ногах, при синдромі Міллера-Фішера ураження починається з голови — вражаються черепно-мозкові нерви, порушується координація, зникають рефлекси. У найгіршому випадку могло б настати повне припинення дихання.

Зараз пацієнт продовжує відновлення. За оцінками лікарів, повна реабілітація може тривати до пів року.

"Ми залучили відділення інтенсивної нефрології, провели великий плазмаферез — і результат був чудовий, — каже Наталія Ткачук. — Добре, що все не завершилося летально, бо могло бути по-різному".

• У Волинській обласній дитячій клінічній лікарні зуміли здолати біль у суглобі шестирічної дівчинки, яка єдина в Україні з таким рідкісним автозапальним захворюванням.