"Він є сьогодні тут, з нами". У Львові відкрили унікальний музей Митрополита Шептицького

Сьогодні, 29 серпня, у Львові відчинив свої двері ще один музей – музей Митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. Відтепер тут можна оглянути все, що стосується особистості Владики. Музей унікальний тим, що нарешті всі особисті речі і мистецькі пам’ятки, пов’язані з кир Андреєм, вдалося зібрати в одному місці, передає "Еспресо.Захід".

Музей направду легендарний. Із 1980-х років його засновник і головний хранитель історичних скарбів о. Севастіян Дмитрух збирав і переховував більшість його експонатів. І щойно сьогодні всі цінні речі, пов’язані з Митрополитом, знайшли домівку. А це понад 500 раритетів!

Отець Севастіян збирав сакральні пам’ятки віддавна. Проте його велика мрія – окремий музей Митрополита – з часів незалежності не знаходила свого втілення. Про нього у Львові говорили понад 20 років, але далі розмов справа не йшла. І ось у 2018-му був зареєстрований церковний музей Митрополита Андрея Шептицького. З того часу міська влада й доброчинці ремонтували будівлю на вулиці Кривоноса, 1. Було різне – перешкоди виростали на рівному місці. І лише коли отець Севастіян пригрозив голодуванням, якщо з приміщенням надалі зволікатимуть, справа зрушила з мертвої точки. Міська влада Львова посприяла з наданням приміщення на 800 метрів для музею в колишньому монастирі ордену Реформаторів і костелу святого Казимира.

Таке враження, що сам Владика був присутній на всіх етапах створення музею.

"Під час ремонту я захворів і лежав у лікарні. Я був такий слабий, що не міг сам з ліжка встати. Тут мені дзвонять мої люди і кажуть, що нема грошей закінчити ремонт будівлі музею. Я маю портрет Митрополита у церкві і мав з собою у лікарні. Маю таку звичку – бесідувати з ним щодня. То я собі так вів бесіду з портретом Митрополита Андрея. Кажу йому: "Мені потрібна Твоя допомога. Бачиш, я не є графом, я – бідний монах, не маю, звідки взяти такі великі гроші на ремонт Твого музею. Але я дуже хочу ту роботу закінчити". І що ви думаєте? За кілька днів дзвонять мені наші хлопці і кажуть, що долучилися підприємці і вдалося зібрати 15 000 доларів, щоб закінчити ремонт. Думаю, наш музей є угодний Митрополиту. Він сьогодні тут, з нами", – каже директор новоствореного музею о. Севастіян Дмитрух.

Порцеляна, облізла вервиця, полатаний плащ і капелюх – німі свідки

Вишукана порцеляна, фарфорові горнятка для кави, срібне столове начиння, м’який фотель, різьблені шафи зі старовинними богослужбовими книгами – атмосфера на Кривоноса переносить у Митрополичі палати.

"Сестри-студитки зберігали особисті речі Митрополита – єпітрахиль, пелеринку, білий плащ, у який Митрополит вбирався, підрясник, омофор, митру. Також зберегли посуд із гербом Шептицького. Невідомо, звідки це начиння, але це добротна англійська порцеляна, на ній герб родини Шептицьких. Знаємо, що отцю Климентію Шептицькому подарувала накриття на стіл, срібло його бабуня Ружа Косецька. Раніше так з покоління в покоління дарувалися і зберігалися речі. Коли мені сестри-студитки передали посуд, то я спитав, звідки він, але вони лише пояснили, що коли Митрополит помер, вони все зібрали, випрали і переховували у час підпілля. Митрополит був святим для них ще тоді, і вони це берегли, як реліквії. У складні радянські роки я то все переховував по родинах друзів і знайомих. То мусіли бути перевірені люди, аби їм таке довірити", – каже отець Севастіян Дмитрух.

Поруч висить білий плащ Митрополита Андрея – латаний-перелатаний ще за життя Шептицького. Отець Севастіян розповідає, що Митрополит не дуже дбав про те, щоб перфектно виглядати. Хоча міг би – на той час він міг би дозволити собі чимало, адже був мільйонером за сучасними мірками.

"Це просто чудо, що така людина витрачала гроші не на себе, а на інших. Найбільше Митрополит витрачав на вдів і сиріт. Таке враження складається, якщо проаналізувати витрати Митрополита і його ставлення до грошей", – розповідає о. Севастіян.

Збереглись три книжкові шафи, які замовляв Митрополит у майстра Андрія Коверка. Їх брати Шептицькі ще за життя намагалися повернути собі із родинного маєтку.

Здається, от-от загляне власник помешкання і почнеться вечірня. Он уже при вході капелюх Митрополита!

Далі, у залі із особистими речами – богослужбові книги. Пошарпане від частого використання Євангеліє, датоване першою третиною ХХ століття, декороване оксамитом, емаллю і металом. Саме його Митрополит Андрей щодня вживав на Літургії у каплиці в Митрополичих садах. Його люб’язно передав львівському музею Ярослав Грицай – брат о. Володимира Грицая, який був секретарем Митрополита.

Поруч – грубої роботи вервиця з оливкового дерева. Видно, що зернятка подекуди стерлися, фарба з них злущилася – очевидно, вервицю часто використовували. Її Митрополит Андрей у 1906-му привіз з прощі до Святої Землі.

Зі смітників – до музею

Ікони з родинного маєтку у Прилбичах отцю Севастіяну вдалося роздобути самотужки під час експедиції ще у 1970-х роках. Їх йому віддали селяни, які повірили отцю. За словами священника, їх теж викинули під час грабежу маєтку, а врятували і зберегли прості люди.

Окремий зал – портрети Митрополита. За життя він підтримував чимало митців. А ще він викладав історію мистецтва у школі Новаківського, фундатором якої був.

Уже стала легендою історія, як о. Севастіян знайшов на смітнику портрет Митрополита роботи Новаківського. Сьогодні він теж тут, у музеї Митрополита Андрея.

"Я спочатку втішився, думав, що нам вистачить 800 квадратних метрів, щоб усе розмістити у новоствореному музеї. Але коли ми почали розміщувати експонати, то дуже швидко зрозумів, що це ще не все", – переконаний о. Севастіян.

Отець запрошує містян на читання і живі зустрічі, бо музей – не лише про минуле.

"Я дуже не хотів би, щоб наш музей став просто одним із музеїв Львова. Я дуже хотів би, щоб він був живим музеєм", – мріє вголос директор музею Митрополита Андрея о. Севастіян Дмитрух.

Він уже встиг передати публічне запрошення на щорічний з’їзд родини Шептицьких до Львова одному із нащадків Митрополита.