Створив першу в Україні Державну хорову школу: 10 грудня народився Микола Кацал

У вересні цього року сесія Львівської міської ради підтримала ініціативу назвати проектовану у Львові вулицю на честь народного артиста України Миколи Кацала. Мова про ту, що з'єднує вул. Роксолани та вул. Тараса Шевченка. І мова про людину, яка увійшла в історію, як видатний український хормейстер, педагог, засновник та керівник Львівської академічної чоловічої хорової капели "Дударик" і першої в Україні Державної хорової школи, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Сьогодні, 10 грудня Микола Кацал міг би відсвяткувати 85 років. Його не стало 10 років тому – на 75-му році життя. 

"Прямолінійний, нелукавий, суворий, уважний до деталей…, - згадувала на сторінці "Дударика" у соціальних мережах диригентка хорової школи Вікторія Бей. - Понад усе любив та дорожив своїм дітищем – "Дудариком". Завжди згуртовував колектив. Бачив людей наскрізь... Велика особистість, котра створила неймовірний, особливий колектив зі своїми традиціями, непідробною атмосферою, філософським підходом, аналогів котрому немає в Україні, і в якому мені пощастило працювати. Таким він є у моїй пам’яті. Без перебільшення - Людина-Епоха!" 

Дитинства світ

Микола Лукич Кацал народився у 1940 році у Проскурові ( нині Хмельницькому). До школи ходив у Красилові на Хмельниччині.  З дитячих років мав широке коло зацікавлень. Ази музики засвоїв в аматорських гуртках, опанував нотну грамоту, грав на гітарі, контрабасі, був у складі струнного оркестру Будинку культури в смт. Красилів Хмельницької області. Окрім того відвідував гурток малювання, спортивні гуртки, брав участь у районних, обласних, а в студентські роки, - республіканських змаганнях з легкої атлетики.

Коли музика витіснила все інше

У біографії Миколи Кацала зазначено, що в 1962 році він закінчив Львівський Політехнічний Інститут за фахом інженер-геодезист. Більше того, що працював керівником пошукової групи у військовому проектному інституті у Читі.

Начебто, де геодезія, а де музика. Однак саме у студентські роки визріло головне професійне зацікавлення: керував інструментальним ансамблем, створив у річницю пам’яті Тараса Шевченка (1961 р.) студентський хор на геодезичному факультеті. А тоді було навчання у музичних училищах Чити та Львова, згодом диригентський факультет Львівської державної консерваторії ім. Миколи Лисенка (клас Михайла Антківа), навчання на якому закінчив з відзнакою. А практика в загальноосвітніх школах, де опановував педагогічне мистецтво, викладаючи співи, креслення, столярну справу, керуючи шкільними хорами.

А в 1968 році, перейнявши від відомого хорового диригента Михайла Пашковського ансамбль хлопчиків Львівського будинку дітей працівників залізниці та збільшивши його склад до 70 співаків, остаточно ствердив свою професійну перспективу.

"Ой, заграйте, дударики, а я заспіваю…"

Легендарна хорова капела, що вже понад 50 років зберігає й переосмислює традиції українського хорового мистецтва, виникла у місті Лева у 1971 році завдяки ініціативі та старанням Миколи Кацала та за підтримки Львівського обласного відділення Музично-хорового Товариства України.

Як згадував син Миколи Лукича і нинішній керівник капели "Дударик" Дмитро Кацал, перед першою репетицією його батько обійшов понад 500 сімей, вмовляючи батьків віддати своїх талановитих дітей до хору. На першу репетицію у філармонію прийшло 80 хлопчиків, за півтори години дитячий хор розучив народну пісню на три голоси, а останній акорд звучав уже на чотири. 

 Отож перша репетиція відбулася 17 жовтня 1971 року в обласній філармонії. А в листопаді того ж року відбувся перший виступ. "Дударик" взяв участь у виконанні балетної сюїти Андрія Петрова "Створення світу" з симфонічним оркестром. У 1977 році, за шість років від заснування, хор вже ставав фіналістом всесоюзних фестивалів і конкурсів. А в 1983 році отримав диплом Президії Верховної Ради Української РСР. У 1989 році капелу нагородили Державною премією ім. Тараса Шевченка — найвищою урядовою нагородою в галузі культури.

Виникнувши наперекір черговому сплеску деукраїнізації, від першого дня свого існування покладаючись на творчість українських класиків, "Дударик" цілеспрямовано торував власний шлях, вирісши у колектив, який нині є не лише брендом Львова , а й гордістю України. За час свого існування капела дала кілька тисяч концертів у найпрестижніших концертних залах України і світу, серед яких Карнегі Хол, собор Паризької Богоматері, Ванкувер Ейр Плейс, Варшавська філармонія  та інші. Свою мрію – творити на "капелу українських хлопчиків", а "українську капелу" Микола Кацал плекав все своє яскраве життя. А ще, щоб взаємини між його хористами були теплими, родинними…

"Батька запам’ятають добрим, але строгим патріотом, - згадує на  фб-сторінці "Дударика" Дмитро Кацал. - Попереднє покоління (коли батько був молодший) запам’ятає його другом, вчителем-наставником. Це та людина, яка серед ночі зірветься, якщо тобі потрібна допомога. "Дударик" – через те і є саме той "Дударик", що всі ми, ці попередні покоління, до сих пір товаришуємо, тепер уже сім’ями, і товаришуємо дуже близько насправді. Він, безумовно, був дуже харизматичним. І ця харизма проявлялась у безкомпромісному служінні. Чи це стосувалось національного питання, чи питання професійного, чи мистецького. Таким він був і для мене, зокрема, теж. Сім’я від того потерпала. Я не пригадую, щоби ми колись сім’єю десь поїхали. Тобто це були завжди якісь мандрівки з колективом. Натомість я маю тепер сім’ю, яка складається з сотень братів. Чи воно було того варте? Звичайно, що так…".

У 1989 році Микола Кацал  за підтримки однодумців створив першу в Україні Державну хорову школу. Оскільки ініціатива набула широкого розголосу і підтримки, обласна та міська ради передали під цю школу приміщення колишнього міського шпиталю Св. Лазаря. Ця школа стала основою не тільки для невпинного, а й багатогранного розвитку "Дударика"… Колективу, завдяки якому пам’ять про унікальну особистість Миколи Кацала справді жива…