"Еспресо.Захід" запитав у колишньої заступниці Андрія Садового, чи реально організувати безпечне очне навчання у львівських школах, у якому стані перебувають укриття в навчальних закладах і чи можна взагалі вважати укриттями шкільні підвали.
Ви як ніхто знаєте систему освіти Львова. Зараз у цій сфері зіткнулися з неабиякими викликами. Важко всім: і дітям, і вчителям, і батькам. Спершу ковід, тепер війна. Нині багато дискусій з приводу того, має бути очне чи заочне навчання. Як, на вашу думку, має бути, і як краще для дітей?
Потрібно внести зміни до законодавства, аби чітко розписати алгоритм, за яким дитина зможе навчатись в українському навчальному закладі.
Я також за те, щоб діти навчались офлайн, були присутніми на уроках в школі, адже це для них самих дуже важливо. Але більш важливим є те, що діти мають навчатись у безпечних умовах. Ці умови мають бути такими, щоб, просто кажучи, батьки були спокійними, що їхня дитина в безпеці. Якщо немає гарантії безпеки для дітей, у час війни, то треба організовувати дистанційне навчання. Окрім того, дуже багато дітей перебуває ще й досі за кордоном. Тому всі моменти потрібно добре продумати і так само на рівні держави прийняти зміни до законодавства – як діти, які перебувають за кордоном, мають навчатись онлайн і отримувати відповідні документи про навчання. Чітко розписати алгоритм, за яким дитина зможе навчатись в українському навчальному закладі.
А як вибрати – безпека чи знання? Важко це поставити на шальки терезів, бо однаково всі хочуть мати здорових і розумних дітей.
Важливе збереження життя дитини, а освіту можна буде надолужити. Є безпечніші будівлі, як, скажімо академічна гімназія на Степана Бандери – це старий будинок, де товщина стін становить 3 метри. Є і підвальні приміщення. Якщо облаштувати там укриття належним чином (адже і виходи є з різних боків, і природна вентиляція, бо є вікна), то в такому місці діти почували б себе безпечно.
Наскільки багато таких шкіл у Львові?
Так от, шкіл, які розташовані в таких будівлях, насправді одиниці, їх у місті не так багато. В основному в нас типові школи, забудови 30-40 років тому.
Чи готові львівські школи приймати дітей у час війни? В якому стані укриття? Наскільки вони готові до того, щоб діти там сиділи, скажімо, 3-4 години восени чи взимку?
На мою особисту думку, то підвали – це взагалі не укриття. Не знаю, наскільки спокійно діти зможуть почуватися в підвальних приміщеннях. Потрібно чітко розуміти, скільки дітей у цих підвальних приміщеннях може перебувати. Адже школи у нас є і по тисячі, і по півтори тисячі дітей. Про це треба було думати раніше. Крім того, кожен заклад варто розглядати індивідуально. Персональна відповідальність за безпеку дітей лежить на керівнику навчального закладу, і саме він нестиме відповідальність за те, як будуть почуватися діти. Я розумію, що всі можуть зараз сказати – "йдемо на навчання". Але хто за це відповідатиме? Тут важко прогнозувати, враховуючи те, що відбувається і в інших містах. Насправді все дуже небезпечно.
Є підвальні приміщення, де розміщені старі труби, інженерні мережі не в належному стані. Це треба найперше приводити до пуття, аби там не було грибка, вологості – багато нюансів. Як дитині переключатися з підвального приміщення на навчальний процес, якщо тривога триває дві години? Все це треба розписувати в деталях і над кожною дрібничкою міркувати.
Чи до повномасштабного вторгнення проводили якісь роботи, щоб привести ці укриття до більш-менш нормального стану?
До війни всі підвальні приміщення були розчищені. Все сміття чи інші речі, які заносили раніше, прибрали. Розчищені були також усі горища, непотріб вивезений. Це було зроблено в кожній школі. Наскільки ці приміщення підходять під укриття – не впевнена. В деяких школах є проблеми з інженерними мережами, просочується вода, щось полагодили.
Правильніше було б поселити переселенців у гуртожитки. Було прийнято рішення, як то кажуть, найпростіше – школи. Бо школи завжди готові і все зроблять.
Багато шкіл приймали і досі приймають внутрішньо переміщених осіб. Директори й педагоги не завжди виконували те, що їм належить за посадовими обов'язками - і їжу готували, і навіть бійки розбороняли. Чи правильним було рішення поселити переселенців у школи, а тепер шукати, куди їх переселити?
Гадаю, поселення мало б відбуватись у гуртожитках, де для цього створені умови. Йдеться про гуртожитки від вищих навчальних закладів до коледжів. Усі вони мають гуртожитки, а діти тоді були переведені на онлайн-навчання. Тому правильніше було б поселити втікачів від війни саме туди. Було прийнято рішення, як то кажуть, найпростіше – школи. Бо школи завжди готові і все зроблять. Освітяни задіяли для цього спортивні зали, коридори, холи. А тепер питання: як їх звідти переселити, бо школи вже мали б готуватися приймати дітей на навчання. Зараз внутрішньо переміщених людей треба забирати зі шкіл максимально швидко, забезпечувати їм інші місця тимчасового проживання.
А крім того, треба ще й обдумати позмінність навчання, бо й до війни у Львові школи були перевантажені, а тепер додались переселенці.
Тема укриттів і збирання грошей також часто виникає у чатах батьків. Місто каже, що ремонтуватиме все своїм коштом. Як реагувати батькам, коли просять усе ж здавати гроші?
Зараз я не знаю, що робиться з грошима в міській раді, яка в них фінансова ситуація, але хочу сказати, що, ймовірно, є обмежений фінансовий ресурс. Вважаю, всі мали б долучитися до цих речей. Звичайно, добровільно, бо кожному зараз важко. Але батьки можуть допомогти і руками, не мусить бути допомога грошима, хоч і це також індивідуально.
Читайте також: Очне навчання необхідне, щоб повернути батьків із дітьми з-за кордону, – Юлія Гвоздович
Як, на вашу професійну думку, почнеться офлайн-навчання у Львові?
Думаю, про це треба говорити вже в серпні. Дивитись, яка буде ситуація і які будуть процеси. Але переконана, що зараз також потрібно дуже інтенсивно готувати як альтернативу онлайн-навчання. Тут теж є багато варіантів, але хай міськрада думає.
У день звільнення ви написали пост, де були такі слова: "І найважливіше: пам’ятайте, що незалежно від жодних обставин - залишайся Людиною! І ще, ніколи не служіть тим, для кого ви просто метод реалізації". Що ви мали на увазі?
Я про це, звичайно, буду говорити, коли завершиться війна. Не хочу цього коментувати, бо зараз є болючіші речі, які зачіпають особисто кожного.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал