Не варто сподіватися, що французи готові бодай підвищити голос на захист когось. Блог Олега Манчури

Британська Daily Mail пише, що Макрон запропонував Путіну позбавити Україну права на членство в НАТО і закріпити нейтральний статус.
Ось як на це реагують співрозмовники газети в британському уряді: "Макрон займається своїми справами, ми знаємо, що відбувається. Він вийшов за межі позиції НАТО. Але це цікаво".

І хоча Макрон так само як Даладьє намагається відкупитися від нового фюрера коштом Східної Європи, йому все ж бракує поруч бариги Чемберлена.

Цього разу Великобританія вирішила проскочити отой рік ганьби між Мюнхенською змовою 1938 та нападом на Польщу 1939 і добре вивчила попередження "Англії був запропонований вибір між війною і безчестям. Вона вибрала безчестя і отримає війну".

Тому, якщо в Парижі сидить Макрон/Даладьє, то в Лондоні Джонсон/Черчилль, який лупить межи очі: "Британія не здригнеться". Та й цього разу Черчилль має в Вашингтоні не тюхтія та сталінофіла Рузвельта, а когось більш схожого на Рейгана. А Шольц точно не тягне на Муссоліні, та й сам Путін - якби не напружувався - навіть на тлі Гітлера припиждженим виглядає.

Короче, портрети не ті, як їх не перевішуй.

Тому хоч як хотів би Макрон продати Україну, а на решту купити собі вибори в квітні - дуже сумніваюся, що це йому вийде. Навіть наше маленьке зелене чмо, яке всикається, коли бачить Макрона і щоразу переживає страшні внутрішні муки - він ще Рейган, чи вже Макрон - не дуже йому допоможе.

От тільки чого точно не варто робити, так це сподіватися, що французи готові бодай підвищити голос на захист когось. Вони за себе не завжди можуть це зробити - Першу світову на собі витягнула Британська імперія, в Другій світовій знову ж таки англосакси врятували Францію.

Французи, щоправда, спробували у В'єтнамі повоювати - аякже, усі чомусь забувають, що американці зайшли туди набагато пізніше, коли в 1946-54 Париж там ріденьким забруднився. А потім вирішили закріпити успіх - в Алжирі, восьмирічною війною, яка закінчилася спробою державного заколоту, падінням Четвертої республіки та поверненням де Голя. Та й взагалі, чи не востаннє французька зброя переможно гриміла - в тому числі в Москві, за Бонапарта.

Але, це радше ексцес.

Бонапарт - не француз, Бонапарт - корсиканець. Нащадок войовничих іберійців та лігурійців, етрусків та карфагенян, готів та лангобардів.
Історія франків, за невеликими виключеннями як от "батька Європи" Карла Великого, Рішельє чи Людовика XIV - це історія лихварів, а не воїнів.

Продати Луїзіанну? Запросто! Ще можна окупувати африканські племена, які палками і дротиками воюють. Але ліпше купити їх.
Liberté, égalité, fraternité - не випадково саме в цій країні "гаманці" вперше в історії отримали політичну владу та конвеєрним методом, на гільйотинах, почали тяти голови аристократії, тій, що була народжена у війнах.

Сучасний прапор Франції має багато різних тлумачень. Хтось каже, що це три стани: духовенство, шляхта та буржуа. Інші наполягають, що це єдність монархії (білий) та революційного Парижу (червоний і синій). Хоча судячи з історії Франції, нехай останнього століття, білий там символізує саме те, що і має символізувати.

Капітуляцію.

Як Даладьє, як Петена, як Саркозі, як Макрона.

Врешті, французи капітулювали не тільки в 1940 році, вони капітулюють щодня, коли в Парижі крутять головами по сторонах в пошуку якогось поляка, який би приклався своїм кулаком до черепа надто злодійкуватого чи бикуватого "алжирського француза".
Тільки вони зізнаються в цьому хіба десь на кухні, бо капітулювали навіть в думках.

Тому і не проблема, а навіть природній стан Макрона змушувати до капітуляції українців, ховаючи це за облудливою формулою "фінляндизації".

Але йому не пощастило: українці все ж більше схожі на поляків, які можуть вломити, а не на французів. І це хоч якось компенсовує те, що нами керує політичний правнук Петена, до речі - автор слова "колаборант". Кажу ж, що знають французи толк в тому, як красиво білий прапор пошити. Вони ж навіть Нормандію - найбільш войовничу територію, населення якої досі зневажають, бо вважають грубими та неотесаними - не завоювали, а купили - ага, майже так само, як Путін придбав Кадирова.

В IX столітті вікінги розграбували Париж, взяли під контроль франкську торгівлю вином та сіллю. Потім ще двічі брали столицю в облогу, зводили укріплення на березі Ла-Маншу. Врешті, за сто років французи так і не справилися з вікінгами, тому просто дали їм титул герцогів. Така поведінка, запрограмована ще в ранньому середньовіччі, і стала основою політичної філософії Парижа. Щоправда, нащадок першого герцога Нормандії Роллона - Вільгельм Завойовник, врешті став королем Англії.

І тому Нормандія - це трошки англосакської сили в Франції.

Між іншим, не тільки в X, але й в XX століття, бо саме звідси почалося визволення Європи та Франції після її ганебної самозради. І знову ж таки, визволяли англосакси: британці, американці, канадці. Нормандія - це історичний костюм капітуляції Парижу, який той тепер хоче натягнути і на Київ.

Зустріч в рамках Нормандії в Берліні, якщо вдасться протягнути те, на чому наполягають Париж, Берлін та Москва - стане початком приєднання України до ОРДЛО, а отже і до РФ.

Але, м'сьє Макрон, Україна вже не та, що в 1919 році, коли ваш попередник Клемансо віроломно порушивши слово надане британському прем'єру Ллойд Джорджу кинув 35-тисячну армію Галлера проти ЗУНР.

"Антанта допомогла полякам знищити незалежний антибільшовицький рух" - писав тоді Ллойд Джордж. Разом з ним протестували і американські генерали.

Знав би м'сьє Макрон чим закінчилося тоді це угодовство і короткозорість - що в ЗУНР, де французи підтримали поляків; що на Великій Україні, де французи підтримали русскіх. Знищенням України і голодомором? Такі дрібниці, звісно, Макрона не хвилюють і не цікавлять. Головне, щоб устриці свіжі були. Але зовсім по іншому іскрить це історичне шампанське, якщо сказати: ліквідація України закінчилася капітуляцією Франції.

І від 50 до 75 мільйонів вбитих на полях Другої світової.

Як так? Що за парадокс? Та ніякого, банальні причинно-наслідкові зв'язки.

Без України - не було б СССР; без СССР - не було б сталі, зерна, руди, навчань Вермахту для Третього Рейху; без економічно та військово потужного Третього Рейху та СССР - не було б пакту Молотова-Ріббентропа, нападу на Польщу, капітуляції Франції. Історія, дійсно, не має умовного способу, але вона має деякі умови: не думай, що відкупишся від орди. Її внутрішня механіка передбачає постійну агресію та експансію - інакше вона загине.

І тепер тільки залежить де і як вона сконає.

На кордоні з Україною, яка для нормального світу тепер Західний Берлін, а американські та британські транспортні літаки зі зброєю - новий повітряний міст та найкращий аргумент стримування? В вогні українських міст та під цеглою мирних будинків, до чого впевнено штовхають Путіна німці та французи?

Чи може вигуками "бістро, бістро" на Шамп Елізі?

Джерело.

Про автора: Олег Манчура, журналіст.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.