Навряд у військових буде більше психологічних травм, ніж у цивільних, — військова психологиня Олена Нагорна

Як психолог помагає захисникам та які функції виконує в армії, і в чому різниця між роботою у мирний час та під час війни — в інтерв'ю "Еспресо.Захід".

Що робить військовий психолог?

Основне завдання військової психології – це діагностика. Тобто підбирає і відбирає людей в армію чи підрозділ, допомагає людині підібрати військову спеціальність та готує військовослужбовця до бойових завдань. Вчить саморегуляції – розпізнавати, що таке бойовий стрес, і які можуть бути реакції, як помагати собі та своїм побратимам у стресі. Також психологи беруть участь у бойовому злагодженні та формуванні невеликих колективів, за потреби. І без спеціальної підготовки ніяк, до прикладу, для снайперів, для ССО (там взагалі кілька різних підготовок). Тобто, моделюємо спеціальну стресову ситуацію і напрацьовуємо потрібну реакцію на неї.

Після виконання бойових завдань військовий психолог знову таки діагностує, чи добре себе почуває боєць, чи є у нього певна симптоматика стресових розладів тощо. Психологи також можуть виконувати свою роботу безпосередньо під час бойових завдань, бо вони, в першу чергу, військові.

Останнє слово за психологом в армії не може бути, бо він не відповідає за організацію бойових завдань

Коли відбувається психологічна реабілітація військового і чи взагалі такі речі сумісні з армією?

Реабілітація передбачає, що людина вже закінчила військову службу і взялася опанувати мирним життям. Треба зазначити, що психологічна реабілітація, скажемо так, поняття, яке не може існувати саме собою. Обов’язково має бути медична діагностика, фізіотерапія і т.д. Треба розуміти, що коли людина військова, то вона... не входить у стан реабілітації. Окрім випадків, коли отримує поранення, тоді там може бути психологічний супровід. Бо коли людина продовжує нести військову службу, то має перебувати в стані мобілізації та бути готовою до виконання бойових завдань. Тому й кажуть, що в армії психотерапевти рідко потрібні. В частинах чи навчальних центрах немає ні часу, ні можливості для терапії, тільки відбір, підготовка та супровід.

Під час воєнного стану деякі нормативні документи й порядок дій працюють трохи в іншому режимі

Чи є за психологом останнє слово щодо допуску бійця на завдання? Хто головніший – військовий психолог чи командир?

Психолог може рекомендувати командиру не допускати людину до виконання завдань бойових. Для цього існує ціла система діагностики, яка передбачає визначення, чи можна їй давати в руки зброю, чи ні. Але головний в армії командир, і він приймає остаточне рішення. Останнє слово за психологом в армії не може бути, бо він не відповідає за організацію бойових завдань. Армія, в першу чергу, воює, і всі рішення за командуванням. Нумо розрізняти трохи, ми говоримо про функціонал. І в цьому випадку говорити, що правильно чи ні, дуже складно, бо йде війна. Але знову ж таки, фаховий психолог свою точку зору буде аргументувати. Якщо він може довести, що певному бійцю потрібна консультація психотерапевта (пам’ятаємо, що психолог працює зі здоровими людьми), то ймовірно командування прийме його рекомендації.

У нашому випадку, один з основних викликів – це велика кількість людей, які мають і матимуть психологічні травми

В США є своєрідний психологічний аналіз чи тест військового після служби. Також йому надають допомогу у поверненні до цивільного життя. А як у нас?

У нас і є такий психологічний аналіз. У всіх протоколах його прописано. Знову ж таки, ми зараз говоримо про порядок, але є війна і воєнний стан. Під час нього деякі нормативні документи й порядок дій працюють трохи в іншому режимі. Будьмо об’єктивними: про яке закінчення військової служби ми можемо зараз говорити? Тільки тоді, коли військовослужбовець фізично не може виконувати бойові завдання. Демобілізації немає, закінчення контракту немає – усі продовжують служити. Питання, яке ви порушуєте, стосується військової служби у мирний час. До 24 лютого нормативні документи передбачали, що за пів року до закінчення контракту має проводитися співбесіда з військовослужбовцем про його наміри. Якщо він казав, що закінчує службу, то фаховий військовий психолог скеровував його на деякі програми, які  на той момент (у 2018 році) вже були. Більше скажу, ще до 2014 року в армії були програми професійної переорієнтації. Також волонтерські або проєктні. Грубо кажучи, армія такими питаннями не займається. Якщо мова про США, то там практично ті ж самі протоколи – якщо людина виявляє бажання, то вона звертається по психологічну допомогу. І змусити людину ніхто не може, тільки добровільно. І ті ж самі програми військовому пропонуються, що й у нас. Але у мирний час.

Але ж після перемоги наступить мир. Чого очікувати тоді?

Однозначно, це та галузь, яка постійно потребуватиме  вдосконалення. У нашому випадку, один з основних викликів – це велика кількість людей, які мають і матимуть психологічні травми. І це не тільки мова про військових. Хочу сказати, що професійні військові, які проходили підготовку раніше та які навчалися, матимуть нижчий рівень травматизації, ніж у тих, які прийшли в армію після мобілізації. Коли ми говоримо про військових, то маємо розуміти, що це дуже неоднорідне середовище. Психологічні травми будуть відрізнятися й у тих, в кого родичі досі на окупованих територіях, від тих, які спокійні за свою сім’ю і знають, що родина у безпеці. Ну, і не забуваймо, що це виклик не лише для військовослужбовців, а загалом для нашого суспільства. Він пов’язаний, у першу чергу, з інтенсивністю бойових дій. По-друге, з екзистенційними викликами – російська пропаганда працювала над тезою про братні народи й дехто в це вірив. От та зрада від "братнього народу" є екзистенційною кризою, зміною духовних і моральних цінностей.  Стрес на всіх нас впливає, це однозначно, але рівень стресу залежить від певних чинників – це соціокультурне середовище, рівень освіти, особиста біологічна стресостійкість, фізична підготовка, навичок швидкого навчання і т.д. Ми живемо в реальності, де у кожного з нас кількість стрес-факторів дуже висока. І ми точно будемо зустрічатися з викликами, пов’язаними з психологічними травмами. Сказати, що у військових буде більше їх не можу. Бо військова професія не є основним фактором, який грає роль у формуванні психологічної травми.

Ну і варто розуміти, що для значної частини військових війна триває вже 10-й рік, але для великої кількості війна почалася от-от і вони лише проходять процеси адаптації та будови нових систем цінностей.

Я можу резюмувати вами сказане, що нас чекають великі проблеми, але ж ми впораємося з ними?

Не проблеми, а радше виклики. І готуватися до цих викликів треба добре.  Дуже важливо, щоб була масова просвіта про першу психологічну допомогу. Вчасно надана, така допомога дуже знижує ймовірність розвитку стресових розладів. 

Треба вчити українців розрізняти симптоми, аби вони вчасно могли звернутися по допомогу. Важлива й профілактика емоційного вигорання. Нам взагалі треба формувати нові підходи до сприйняття нашого ментального здоров’я. Ця ситуація, у якій ми опинилися, демонструє наскільки є важливим психічне здоров’я.

З іншої сторони, ви вже напевно чули, що не у всіх після травматичного досвіду буде ПТСР чи якісь його симптоми. З того відсотка, у кого будуть стресові розлади, є й ті, які самостійно з ними впораються. Ще важлива річ, що після отриманого стресу людина здобуває й досвід і може добре його адаптувати та навіть позитивно використати. Наведу такий легкий приклад про немовля, яке вперше "наробило" в підгузок. Дитині некомфортно, вона отримує стрес і сильно плаче. Але приходить хтось з батьків та міняє підгузки. Дитина звикає до стресу від "мокрих штанців", бо знає, що так буде не завжди. Вона адаптувалася.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку, телеграм-канал та твіттер.