Наталія Цапик. "Дія" в дії. Перевірено на собі

Подруга заявила, що вона недобрала вражень цього року і готова до короткочасної поїздки ще кудись. На роботі несподівано випало "вікно", і шеф, гірко видихнувши, таки відпустив на тиждень. Коліжанка з турагенства підтвердила можливість виїхати цього тижня на кілька днів у Прагу та Відень, а нога перестала турбувати на раз-два (принаймні я так запевнила чоловіка). І тут почався квест. Треба було за один вечір встановити "Дію" і видрукувати з неї "ковідний" сертифікат. Наступного дня за тур треба було швидко заплатити. Вдячна терпінню колег по роботі, які спостерігали за моїми маханнями голови перед комп’ютером і не реготали, бо це, очевидно, була ще та атракція:) Усе вдалося за сто першим разом, я гордо повідомила туроператора, що всі документи  є і в останній день кинулася купувати нову дорожню сумку. Але...

Приємний чоловічий голос пролунав у слухавці якраз тоді, коли одна рука була під лампою в манікюрному салоні: "Вас вітає керівник групи! Чи всі сертифікати маєте видрукувані й завірені "мокрими" печатками?". Радісне кивання головою на перші слова перейшло в завмирання і широко відкриті очі: "Перепрошую? Мокрі печатки? Для чого? У мене встановлена "Дія"! Ще й для певності видрукуваний сертифікат з QR-кодом!". "Це все добре, але наші митники можуть вимагати видрукуваний жовтий сертифікат з "мокрими" печатками сімейного лікаря й поліклініки, а також видрукуваний міжнародний сертифікат. Можуть бути проблеми". 

Сказати, що я випала на кілька хвилин з реальності, — це не сказати нічого. Панічний дзвінок до сімейного лікаря саме на Покрови закінчився її холодною і байдужою фразою: "Сьогодні вихідний. Може, встигнеш до чергового лікаря. Я нічим допомогти не можу". Манікюр незавершений, офіційний вихідний, черговий лікар прийматиме ще годину, а я в іншому кінці міста. Але..

Манікюрниця так швидко не завершувала свою роботу вже давно, таксист, почувши мою розмову крізь сльози з подругою, різко змінив напрямок руху, щоб уникнути "корків" у центрі, й домчав мене до поліклініки за 15 хвилин до завершення прийому. Чергова сімейна лікарка, попри різкі вигуки чергової в реєстратурі, таки видала мені бажаний жовтий аркуш з "мокрими" печатками. Перестрашена суворими реаліями, я видрукувала ковідний сертифікат з "Дії" уже на кольоровому принтері. Через кілька годин ми успішно  рухалися  в Європу. 

На кордоні наш автобус простояв десять годин... Але це не зіпсувало нашого настрою. Керівник групи був саме з тих людей, які вміють працювати. Група підібралася легка на контакт, дисциплінована й весела. А нашим водіям узагалі можна співати захоплені оди, що ми й робили б, якби  не реготали постійно з їхніх жартів. 

І так, наші митники вимагали на перевірку всі сертифікати. Вони не перевіряли "Дію" на телефоні... Вони вимагали видрукувані сертифікати. Забігаючи наперед, скажу: видрукувані сертифікати  за всю поїздку вимагали двічі, і обидва рази це була вимога лише від наших митників. Австрійцю взагалі достатньо було глянути в телефон і сказати: "Ок". Я досі не можу второпати, чому саме наша митниця не має сканерів QR-кодів. А якщо має, то чому не користується? Чому "Дія" на телефоні не є достатнім документом для нашої митниці й достатнім для інших? На якого дідька мені підпис і мокра печатка від сімейного лікаря, якщо "Дія" підтягує всі мої електронні документи? Можливо, хтось із високоповажних чиновників зможе це пояснити? І не треба казати, що все пройшло б ок, бо ці папери таки вимагали.

Я отримала масу нових вражень. Прага  – захоплива, Відень – величний, а бонус у вигляді казкового нічного Будапешта був суперовою несподіванкою. Я отримала кілька нових приємних знайомств. Навіть погода, наперекір прогнозам, була надзвичайною. 

І все-таки, мрії збуваються... 

Про авторку. Наталія Цапик, дизайнерка, більд-редакторка.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.