Спогадами про дідуся – "не зовсім батяра, але інтеліґента" – Марта Маковецька поділилася з "Еспресо.Захід".
Зенон Паламар народився 1928 року. Переїхав до Львова вчитися в ґімназії. Згодом став студентом і лишився в місті до кінця життя. Марта каже, що в нього була історія про ровер: "Це було, коли тато дідуся купив для нього ровера. На початку вулиці Коперника до наших днів працює магазин спорттоварів. Він уже тоді був. Дідусь побачив якусь модель, і тато пообіцяв, що подарує йому, якщо тільки той сам везтиме його до поїзда. Бо тоді вони ще жили в селі. Дідусь пооббивав собі всі ноги, але був щасливий, що має такий подарунок. Потім, як прийшла Друга світова війна, то мусив закопати той ровер прямо біля хати. Він досі там і є. У той час багато що так закопували. Він боявся, бо був ще й зі сім'ї священника. Їхню хату зруйнували, а на її місці поставили пам'ятник "визволителям".
На фото дідусь Зенон
Марта говорить, що дідусь Зенон не був зовсім батяром, а більше інтеліґентом. Мав колегу Яворського, з яким любив модно одягатися у плащі, капелюхи. Так вони ходили на джаз і танці.
"Тоді був джазовий гурт "Не журись". Збереглися знимки, де дідо в красивому одязі. У нього штани за коліно, високі чоботи, батярська кепка, піджак. Дід наспівував мені пісні. Знав львівські танго, яких я ніде не чула. Шукала в інтернеті – немає нічого подібного. Лише записані слова. Це з його ранньої молодості. Дід їздив на ровері до 80 з гаком років. Як я була маленька возив мене часто на ровері з велокріслом, а як підросла – переварив мені чоловічий ровер "Україна" на дамську раму. Дід щороку приходив подивитися на батярів, навіть позаминулого року, коли йому був 91 рік, а в 92 дідуся не стало. Є знимки з площі Митної, де ми разом на "Батярах на роверах", – розказує Марта.
Марта Маковецька надає для "Еспресо.Захід" текст старовинного львівського танго. Жінка пам'ятає його мелодію і сподівається, що воно ще отримає звучання.
ТАНГО
Сонце хмари розігнало,
проминула вже зима.
Зорі з неба засіяли,
надійшла вона весна.
Я знайшов чарівну квітку,
може то є дар богів,
або казка і фантазія,
або чар чарівних снів.
Приспів:
Квітка мила чудесна є у мене в руках.
Сніжка мила миленька, така ніжна аж страх.
До грудей притуляю, обіймаю, цілую вуста.
Про усе забуваю, біля мене вона.
Надійшло шалене літо,
промайнув весняний чар.
Спомин тих чарівних квіток.
Ялишився знову сам.
Я тепер нічо не знаю,
з вуст спиваю Божий дар.
Я люблю, кохаю, мрію,
не боюсь ніяких кар.
приспів:
Квітка мила чудесна є у мене в руках.
Сніжка мила миленька, така ніжна аж страх.
До грудей притуляю, обіймаю, цілую вуста.
Про усе забуваю, біля мене вона.
Нагадаємо, всі деталі цьогорічних "Батярів на роверах" можна прочитати тут.
Всі фото надала Марта Маковецька
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу Facebook-сторінку.