Нагадати європейцям про війну: 70-річний француз 60 днів їхав на велосипеді до Львова

"Еспресо.Захід" поспілкувався з французьким волонтером про його діяльність і веломандрівку Європою.

Фото: Юрій Мартинович

Пан Карім 40 років пропрацював лікарем. Зараз він пенсіонер і живе в мальовничому курортному місті Порніше, що на заході Франції недалеко від Нанта. Чоловік розповідає, що народився в Алжирі, який на той час був під окупацією Французької держави. Ще дитиною він пережив багаторічну війну алжирців з французами, яка в підсумку призвела до того, що 1962 року постала самосійна держава Алжир.

Медиком він мріяв бути ще з дитинства. Пан Карім усім переповідає історію, як ще в п’ятирічному віці пообіцяв своїй мамі, що стане лікарем.

"Мій тато багато часу працював у суді. Це був неспокійний час. Я був удома сам з мамою. Мати мала напади холециститу. Того разу напад був такий сильний, що вона налякалася і сказала мені, що може скоро померти, бо їй було дуже зле. Вона почала говорити, щоб я був сильний і дбав про своїх сестер і братів, що я буду головним в сім’ї. Та я був ще маленький і не розумів точно, що значить смерть, тому пообіцяв мамі, що вилікую її, щоб болі зменшилися. Я сказав, що коли виросту, стану лікарем. Зрештою, напад холециститу пройшов, а мама після того всім говорила, що то я допоміг їй побороти хворобу", - каже Карім.

"Я відчув відгук зі своєю війною в Алжирі, свідком якої був в дитинстві"

Фото: facebook.com/karim.lounici.96

Для пана Луніці рідними є як Алжир, так і Франція, у нього дві національності. Він любить країну, де народився, але одночасно є і французом. Та французом він став вже після того, як вивчився на лікаря і одружився у Франції. Його дружина теж медик, яка досі працює.

Карім Луніці розповідає, що коли на початку повномасштабної війни почув заклик президента України Володимира Зеленського до світової спільноти, щоб ті вступали в інтернаціональний батальйон і всіляко допомагали українцям втримати незалежність та зупинити агресора, в нього пробудилося відлуння з дитинства, коли алжирці теж воювали за свою незалежність.

"Маю зазначити, що у Франції до початку повномасштабної війни дуже мало говорили про Україну. Я знав, де вона географічно, що вже не в Радянському Союзі, що хоче в ЄС, але чогось більше, то ні. Навіть, коли були події на Майдані, французькі медіа дуже мало висвітлювали це. Понад те, коли Володимир Зеленський став президентом, чимало провідних французькі ЗМІ рясніли образливим заголовкам "клоун став президентом". Це було ганебно. Та 24 лютого все змінилося. Я відчув відгук зі своєю війною в Алжирі, свідком якої був в дитинстві. Тоді у моїй сім’ї загинуло декілька родичів, які були ще підлітками. Лише одному дядькові пощастило і в підсумку він навіть став героєм війни, його іменем назвали університети".

Словом, після 24 лютого Карім відчув, що його особистий обов’язок перед сім’єю і рідною землею не виконаний. Він зв’язався з посольством і вирушив в Україну, щоб вступити в інтернаціональний батальйон. Карім двічі пробував стати бійцем в лавах ЗСУ, та йому двічі відмовляли через незнання англійської, його вік і відсутність бойового досвіду.

"Я двічі їздив на Яворівський полігон, щоб вступити в інтернаціональний батальйон. Коли мені перший раз відмовили, то відвезли на митницю і сказала їхати додому, бо не знаю англійської. Наступного дня я знову поїхав і спробував записатися. Комендант був інший і він спершу вагався, але в підсумку не дозволив через мій вік. Та я вирішив, що коли не беруть у війську, спробую допомогти як волонтер і лікар".

Фото: facebook.com/karim.lounici.96

Карім перші місяці війни провів у Львові, де надавав медичну допомогу біженцям у різних притулках та шелтерах. Тоді він познайомився з отцем Григорієм, настоятелем римсько-католицької парафії св. Йоана Павла ІІ. Разом вони об’їздили багато міст на півночі України, які зазнали руйнувань через російську окупацію, щоб допомогти українцям з гуманітарними потребами. Під час цих поїздок Карім загубив свої французькі документи. Тому був змушений повернутися у Францію, щоб їх відновити. Однак отримавши документи, не захотів зупинятися і відпочивати, а вирішив повернутися в Україну. Цього разу пан Карім спонтанно придумав, як привернути увагу європейців і зібрати гроші на гуманітарні потреби для українців – це буде веломандрівка з Франції до України з благодійною метою на звичайному механічному ровері.

"Востаннє їздив на велосипеді ще дитиною. Однак поставив собі за мету, що повинен проїхати Європу"

Фото: facebook.com/karim.lounici.96

Фото: Юрій Мартинович

"До цього я востаннє їздив на велосипеді ще дитиною. Та й спортом особливо не займався. Тому кілька місяців готувався до цієї мандрівки. Бо для мене – це справжнє божевілля, ніколи такого не робив. Однак поставив собі за мету, що повинен, хоч дружина і відмовляла. Та я мусульманин і вірю у фатум, все в Божих руках. 5 червня стартував зі свого міста Порніше і за 60 днів, тобто 5 серпня, добрався до Львова, подолавши 4 тис. км, проживши частину дороги в наметі, інколи в готелях. Я проїхав через декілька країн: Франція, Швейцарія, Німеччина, Чехія, Польща. Планував на 6 днів швидше прибути, але в деяких містах затримався на довше. Відзначу, що далеко не всюди мене розуміли. Багато з тих, хто мені зустрічався, були нейтральними щодо війни, і це ще раз мене переконало, що треба продовжувати доносити європейцям правду, щоб ті й далі допомагали українцям. Завдяки адміністрації готелю Швейцарський, на декілька днів зупинився у Львові. Далі їду велосипедом у Київ, після цього планую побувати в Одесі".

Фото: facebook.com/karim.lounici.96

Фото: facebook.com/karim.lounici.96

На середині свого шляху Карім упав з велосипеда і сильно травмував руку. Німецький медик хотів накласти йому гіпс і відмовити від подальшої подорожі. Але Карім наполіг на тому, що продовжить, тож лікар встановив йому пластиковий гіпс, щоб він міг рухати рукою і їхати далі.

Карім Луніці вирушив у ці мандри, щоб нагадати європейцям, що війна в Україні досі триває, що агресором є Росія і що українці потребують допомоги. З дружиною він створив благодійний фонд "ACA - Ukraine In Europe Association" і за зібрані кошти вони купують медичні аптечки, генератори, обігрівачі для українців, адже ця зима буде також непростою. Крім цього, фонд регулярно виправляє різну гуманітарну допомогу з Порніше до України.

Фото: facebook.com/karim.lounici.96

"Українці – такі ж європейці, як французи. Я побачив тут такі ж міста з гарною архітектурою і чудових привітних людей. Познайомився з багатьма цікавими українцями. Мене засмучує байдужість багатьох європейців до вашої біди. Чимало людей зайняті своїм життям, а те, що відбувається тут, їх мало цікавить. Тому як волонтер бачу своєю місією нагадувати європейцям, що війна триває, що потрібно й далі допомагати".

Читайте також: "Ми за паперову амністію для волонтерів", – директорка благодійного фонду "Крила надії"