На вірність Україні: стрілецькій дивізії "Галичина" 80 років

Про цю сторінку історії України розповідає "Еспресо.Захід".

Дивізія "Галичина" у подальшому своєму розвитку стала Першою Дивізією Української Національної Армії, поблагословлена на боротьбу з московитською навалою Йосипом Сліпим. Адже на той момент вже був досвід радянської окупації та репресій 1939-1941 років.

"Майже немає ціни, яку не можна б дати за створення української дивізії", – сказав у той самий час митрополит Андрей Шептицький.

До дивізії зголошувалися не лише мешканці тогочасної Галичини, але й добровольці різних куточків України. Це були студенти, учні середніх шкіл, сільські хлопці, старшини армій УНР і УГА, інтелігенція, робітництво. За різними даними було від 82 до 85 тисяч зголошених, проте потрапили до військових лав близько двох третин із них.

"Моя Честь називається Вірність", – звучало гасло воїнів дивізії, а рукав форми прикрашав герб: золотий лев із трьома коронами.

Читайте також: Герої України. "Мені казали: крейзі мен, – а я пояснював, що з України", – військовослужбовець Роман Кашпур про марафон і війну на протезі 

Вступаючи до лав Дивізії, українці розраховували створити першу власну цілісну тактичну бойову одиницю сухопутних військ, яка стала б ядром української армії нового зразка. Добровольці проходили серйозні навчання та підготовку.

Лави добровольців, що зголосилися до Дивізії біля Оперного театру у Львові, 18 липня 1943 року

На початок літа 1944 року дивізія повністю сформувалася як професійна військова формація та була готова брати участь у боях проти наступу червоної армії. У липні дивізію перекинули під Броди у розпорядження 13-го армійського корпусу в складі групи армій Північна Україна, де вона зайняла другу лінію оборони. Під час бою дивізію оточили і розбили. Із 11 тисяч вояків вийшли з оточення лише близько 3 тисяч, з яких близько 1,5 тисячі відступили у напрямку Закарпаття. Решта або загинули, або потрапили у радянський полон, або приєдналися до УПА. Загалом дивізія тоді втратила до 70% особового складу. Згодом дивізію перекинули до Словаччини, тут бійці боролися із радянськими партизанами, які готувались до приходу червоної армії. Місцеве населення, неприязне до комуністів, добре ставилося до дивізії.

А у квітні 1945 року на австрійській землі відділи Дивізії перед головнокомандувачем Української Національної Армії, генералом Павлом Шандруком, склали присягу на вірність Україні.