Можна ставити крапку в дискусії про другу столицю України. Блог Олега Манчури

Що ж, нарешті можна ставити крапку в дискусії про другу столицю України. Ніякий Харків, що "пєрвая сталіца", півтора мільйони населення, "столиця інтелекту". Ніякий не Дніпро, "єсть допєтровская епоха, єсть пєтровская і єсть днєпропєтровская", "ракетна столиця".
Ніяка не Одеса, третє місто імперії після Петербурга та Москви, північна Пальміра та "столиця контрабанди".

Львів, значення якого усі роки незалежності зводили до образливої "культурної столиці". Бо що таке культура в Україні? Це сирі музейні фонди, макулатура в бібліотеках, перелатані сценічні костюми та жебрацькі зарплати.

Пригадую, як в 1997 році, в Артеці, синок донецького професора мене під*обував: а скільки у Львові мерседесів-кубіків? А я не знав, бо тоді ще вживу жодного не бачив. А ось донецький пацан з інтелігентної родини, який збирався поступати на історичний факультет - знав, скільки їх в Донецьку і чому це важливо для визначення статусу його рідного міста.

Через 25 років в моє місто переїжджають посольства, а отже дають йому столичного статусу, хоч і не офіційного, а...А його місто, в принципі теж не втратило - взагалі ціла столиця. Як же всі ці роки насміхалися зі Львова - навіть в цілком проукраїнських середовищах Києва. Як же багатьом пекла та столична амбіція Львова та історична претензійність.

Культурка... Займайтеся своєю культуркою. Столиця гуцулів. Чого гуцулів я так ніколи і не зміг зрозуміти. Вже тоді бойків. Але гуцулів чогось так само в Україні не любили, як і Львів - в Вовіка Зеленського спитайте. І ось, Львів готується виконувати столичні функції. Не тільки через географію, бо тоді краще вже в Ужгород. Від Білорусі до Львова лише трохи далі, ніж до Києва.

Але тепер це вже точно друге місто в Україні, бо виявляється: "кубіки" та супутники, мільярди грошей та мільйони людей - все, що важливо в мирний час ніхрена не важить під час війни. Під час війни важить культурка. Точніше, її результат. Не даром ж так часто цитуємо Бісмарка про вчителів. Культурка-літературка. Ще історія. Вся гуманітарка, яка врешті пояснює чому треба воювати.
Культурка це суспільний тепловізор, який допомагає швидше відшукати ворога в темноті пропаганди та чужих кодів і якісно в'їбать чим Бог та союзники пошлють.

Якби там не було, але єдиною столицею завжди буде Київ. Львів це наша резервна столиця, а Галичина - запілля, з якого завжди проросте Українська держава.

Так уже було.

В 1239 році князь Данило посадив в Києві свого тисяцького Дмитра, який через рік очолив оборону міста від орди. Саме галицько-волинський князь, а через 14 років і король Данило - вперше після розпаду могутньої Київської імперії - повернув київський престол.
Галичина та Київ зібрали докупи спадщину Володимира та Ярослава. Не Москва. Москва лише через 400 років після Данила змогла завести свої війська до Києва, а повністю окупувати місто лише після Полтавської катастрофи.

Пів тисячі років!

Пів тисячі років після відновлення Руської імперії королем Данилом.

Тому і бісяться.

Тому і знову пруть ордою.

Тому і знову хочуть валити та палити київські стіни, як їхні предки в 1240.

Але скільки б байстрюк не старався - він незаконнонароджений. І ніяких прав на Київ в нього нема.

Русь - це Київ і Львів, але не Київ і Москва.

Джерело.

Про автора: Олег Манчура, журналіст.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.