Львівський художник Іван Проців покликав у власну "Дорогу додому"

Про це інформує Еспресо.Захід.

Виставка живопису та графіки "Дорога додому" доцента  кафедри дизайну середовища Львівської національної академії мистецтв Івана Проціва в галереї "Зелена канапа" світ не перевернула. Та й не ставила перед собою такого завдання. Вишуканий естет Іван Проців  собі не зрадив: говорити у творчості без натяку на епатаж, але дуже виразно і щиро. І показав краєвиди, які насамперед його самого відсилають до його малої батьківщини - села Княжолука на Франківщині, де й досі буває раз чи два в місяць, провідуючи маму. 

Краєвиди малює чимало митців. Для декого - це основний тематичний вимір його мистецтва. Однак заслужений діяч мистецтв України Іван Проців, попри те, що персонально почав виставлятися від 1990 року, здобував собі визнання творчими експериментами в цілком інакших темах - міфологічних, сюжетних тощо. І хоча його творче ім'я не є бовваном для тих, хто перебуває в одвічній гонитві за найновішими здобутками сучасного мистецтва, але завжди є гарантом якісного мистецтва. Людина глибокої внутрішньої культури у повсякденні, Іван Проців і в творчості є чоловіком інтелігентним та ненав'язливим. Його мистецтво не лупить по голові, а делікатно входить у людську душу як у світлицю, а не стайню, гармонізує цю душу, налаштовуючи на світло.

"Дивлюся я на ці роботи, то наче Іван, а наче й не Іван, - ділився враженнями декан факультету образотворчого мистецтва та реставрації Львівської національної академії мистецтв Ігор Шумський. - І він, котрого знаю дуже багато років, ціную його людяність, виваженість, фаховість, знову мене по-доброму дуже вразив. Зокрема вмінням бачити і вмінням передати власною творчою мовою побачене у своїх роботах".

"Краєвиди Івана Проціва, з яким знаємося ще з 15-річного віку,  чудесні - каже завкафедри дизайну середовища ЛНАМ Віктор Москалюк - Вони  несуть тепло та ніжність, налаштовують на роздуми та необхідність концентруватися на світлих моментах. Та й технічно ці роботи - як завжди - виконані бездоганно".

Іван Проців зізнався мені, що краєвиди час від часу малював і раніше, особливо любив малювати дерева. Інша справа, що ті всі малюнки робив для себе. А з віком почав частіше озиратися назад, повертатися спогадами у дитинство, згадувати як купався у річці Свіча, як переходив через річку до лісу, свої дитячі відкриття і пригоди. 

"Я не був шкодливою дитиною, - каже Іван Проців, - але й спокійним також не був. Все мені було цікаво. А відтак виніс багато гарних спогадів, хоча, можливо, у всіх нас дитинство пов'язане із хорошими спогадами. Інша справа, що хтось повертається думками в далеке минуле, а хтось не має на то часу чи бажання. Зокрема у мистецтві. Я ніколи не програмую наперед, що малюватиму завтра. Ці краєвиди, які я малював для себе, створені від серця. І я подумав: зараз війна, людей збиває з ніг потік негативної інформації та емоцій, то чому б не спробувати запропонувати їм ту віддушину, яку я знайшов для себе…"

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку, телеграм-канал та Twitter.