Як "Гаррі Поттер" і миття посуду допомогли родині перейти на українську: інтерв'ю зі співаком Максимом Бородіним

Про те, чому спів у дорозі — це справжня суперсила, як велосипедні прогулянки в селі формують артиста та чому "поради" не працюють, якщо немає власного прикладу. Гість проєкту LIVE на FM Галичина — Максим Бородін. Співак, який перетворив дитяче захоплення піснями дідуся на професійний шлях, і людина, що перевела велику родину на українську за допомогою "Гаррі Поттера" та чистого посуду. 

Максиме, ти на великій сцені з якого року?

З 2022-го. 

Для тебе була різниця, якого розміру та сцена? В тебе була мета зібрати Палац спорту, як інколи артисти ставлять собі за ціль?  

Складне питання. Іноді отримуєш задоволення від маленької сцени, бо відчуваєш, що люди з тобою в одному пориві. А буває великий зал, але ти відчуваєш, що не до кінця "пробив" людей. Тут питання не розмірів залу, а в емоції. 

Мистецький напрямок часто формує родина. Як у тебе воно все починалося? Ти з дитинства відчував, що хочеш стати артистом, чи були інші мрії?  

Я думаю, років з 12 мені захотілося співати.  Я звертав увагу на свого дідуся. Десь з ним ідемо з села в село або на велосипеді з ним їдемо — він завжди співав, знав багато пісень. І мені це подобалося. Співати пісні, коли ти долаєш якийсь довгий шлях, це як суперсила. Ти сам себе можеш розважити, сам можеш затягнути в ці думки. І мені здається, що це він мене заразив цією ідеєю. А еволюціонувала вона потихеньку. Спочатку ти просто за ним повторюєш якісь пісні, потім ти опиняєшся в музичній школі, тримаєш гітару, граєш легкі п'єси, потім ти вже біля вогню співаєш пісні. А потім розумієш, що школа закінчується, і ти не шукаєш альтернативи для того, щоб займатися іще чимось. 

фото: FM Галичина

Ти зараз теж є батьком, багатодітним батьком. Чи помічаєш хист своїх доньок до музики? 

Найбільше молодша донька повторює за мною, знає мої пісні, сама вигадує якісь рядочки або рими. Вона має в цьому сенсі такий креативний початок. 

Багато артистів відмовляють своїх дітей йти по своїх кроках. Ти як до цього ставишся? 

Я не вмовляю і не відмовляю. Завжди кажу: обирайте багато шляхів, помиляйтеся, шукайте в 10, у 20, в 30 років. Дуже просто стати нещасною людиною, займаючись не своєю справою. Не треба боятися ризикувати і погоджуватися на мінімум. Я їм пояснюю, що немає нічого неможливого — справа не в таланті, а в дисципліні. Кумири — це звичайні люди, які просто щось робили дуже довго і наполегливо. 

Максиме, велика родина – це велика відповідальність. На початку повномасштабної війни не було бажання вивезти сім'ю за кордон? Ти сам маєш на це повне право.  

Ні, ми це не обговорювали. Я відвіз родину на захід країни. Ми любимо свою країну і нам тут добре жити. Що буде далі, коли діти підростуть — вони мають самі шукати свій шлях. Ми живемо тут, ми вдома. 

Ти багато береш участі у концертах на передовій, для військових. Які пісні вони просять найчастіше? 

На передовій такі ж люди, як і в тилу. В першу чергу, завжди хочуть чути "Якби не ти". З неї все почалося. Я написав її у 2022 році, і вона залишиться головною, бо вона перша. Скільки військових казали, що своїй коханій пересилали цю пісню з передової, або коли з полону виходили. Мені приємно, коли тебе знають за творчість, а не через скандали. Ідеально, коли люди приходять на концерт, бо їм цікаве те, що ти написав. 

Ти перейшов на українську поступово. Що б ти порадив тим людям, які зараз на етапі цього переходу?  

Взагалі, радити така справа невдячна. Ми даємо поради завжди відрами, а приймаємо ложками. Краще знати, по-моєму, дві мови, ніж одну. І зараз вивчити українську мову так просто, тому що навколо стільки українського контенту, стільки української музики, кіно. Тому я не бачу в цьому проблеми. Це, по-моєму, має бути тільки внутрішнє рішення. Сім'я у мене велика, п'ятеро людей у нас, і я спочатку перейшов один. І, напевно, десь пів року я спілкувався один українською мовою. 

Як сім'я відреагувала? 

Я їх спочатку не змушував. Потім пройшло, може, пів року. Я вже сам трошки навчився. А потім купив всі томи Гаррі Поттера і вечорами уголос читав дітям по 10 сторінок українською, бо вони не всі слова тоді розуміли. Це був такий перехід від мене для них. Пізніше сказав, що тепер за кожне російське слово ви будете отримувати напроти свого імені бал. І під вечір, кого найбільше російських слів, а значить і балів, той має посуд. І у нас досі ця дошка висить, досі це правило є. І у нас завжди з питанням посуду немає ніяких проблем. Це мій метод, дуже прикладний і практичний, але він дуже спрацював.. Це не моя порада, а ось особистий приклад. 

Як зародилася співпраця зі Златою Огнєвіч? Хто був ініціатором? 

Ініціатором був продюсер Вадим Лисиця. Він, по-моєму, в той момент записував якусь з її пісень в себе на студії. Ми познайомилися, і він запропонував нам щось разом зробити. Я зіграв Златі під гітару три пісні, і їй сподобалась саме "Без тебе". 

Ти маєш ще що запропонувати для дуетів? Кому б ти запропонував?  

Це завжди має бути секрет і таємниця. 

Ти випадково не ловив себе на тому, що захворів на зіркову хворобу? 

А як вона проявляється? Я просто не знаю симптомів. От ГРВІ я знаю, а зіркова хвороба... Це коли перестаєш поважати людей? За собою цього не помічав. Буваю дратівливим, бо ми багато часу проводимо разом. 

Олена Тополя розповідала, що для комфортного життя її родини з трьома дітьми у столиці вистачає приблизно 150-200 тисяч гривень. Яка сума у вашій сім'ї? 

Мені вистачає менше. Я живу не в самому Києві, а під Києвом, у селі. В селі витрати менші: школа поруч, возити не треба. Витрачаю десь близько 100 тисяч на місяць.

А на що ви точно ніколи б не зекономили? 

Їжа і освіта дітей. Це стосується здоров'я — фізичного та психологічного. 

Фото і відео: FM Галичина

Підготувала Юлія Гапонюк