Він будував Львів, але довго не міг збудувати дім для себе: історія вілли Вінцента Равського

На вулиці Генерала Чупринки, 61  стоїть будинок, який давно став частиною міського пейзажу, а за десятиліття львів’яни звикли до того, що у приміщенні працює дитяча поліклініка. Та за цією будівлею — історія одного з найвідоміших архітекторів Львова, людини, яка формувала образ міста наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття.

Вілла Вінцента Равського — це не просто приватний дім архітектора. Це історія про амбіцію, втрату, пошук власного місця і про Львів, який постійно змінювався разом зі своїми мешканцями.

Третя спроба знайти власний дім

У 1896 році архітектор Вінцент Равський звів для себе і родини віллу на тодішній вулиці Потоцького — сьогодні це вулиця Генерала Чупринки. На той момент він уже був відомим архітектором, членом міської ради, активним учасником Політехнічного товариства та людиною, чиї проєкти прикрашали Львів.

Проте ця вілла стала для нього особливою не лише тому, що була власною. Це був уже третій дім, який Равський будував для себе.

Першу віллу архітектор звів поблизу озера, однак змушений був залишити її через заплановане будівництво млина. Інша оселя, неподалік сучасного парку Франка, згоріла. І лише будинок на Кастелівці став місцем, де Равський прожив останні десятиліття свого життя.

У цьому є певний символізм. Архітектор, який проєктував чужі домівки і формував міський простір, довго не міг знайти стабільності для себе самого. Третя вілла стала своєрідним підсумком його творчого і особистого шляху.

фото: photo-lviv.in.ua

Архітектурні особливості та втрачений ландшафт

Наприкінці ХІХ століття Кастелівка була одним із наймодніших районів Львова. Тут селилися професори, архітектори, підприємці, митці та інтелігенція. Район формувався як простір віллової забудови — тихий, зелений, віддалений від гамору центру.

Саме тут Равський вирішив оселитися остаточно.

Його вілла поєднувала риси неороманського стилю з елементами швейцарського шале. Для тодішнього Львова це було доволі характерне поєднання: архітектори намагалися адаптувати популярні європейські стилі до місцевої забудови.

фото: Andrii Dmytriienko, fb

фото: Євгена Василишина

фото: photo-lviv.in.ua

Будинок не виглядав надмірно помпезним. Навпаки — у ньому відчувалася стриманість. Вілла мала асиметричну композицію, характерні дахові форми, декоративні дерев’яні елементи та масивні стіни, що надавали їй водночас затишності й монументальності.

Перед будинком Равський облаштував невеликий сад, відділений від вулиці кам’яним парканом. Тоді це була невід’ємна частина львівських вілл — зелений простір між містом і приватним життям. Сад створював атмосферу спокою, якої архітектор, очевидно, так довго шукав.

Сьогодні цього саду вже не існує. У 1960-х роках, коли радянська влада розширювала тротуари на вулиці, зелені п ліквідували. 

Архітектор, який формував Львів

Постать самого Вінцента Равського сьогодні залишається дещо недооціненою, хоча його внесок у забудову Львова був величезним.

Він народився у 1850 році у Львові в родині архітектора Вінцента Равського-старшого. Фактично архітектура була для нього сімейною традицією. Навчався у львівській Технічній академії, а згодом — у Віденській політехніці, де слухав лекції відомого архітектора Генріха Ферстля. Також здійснив навчальну подорож до Італії — як і багато архітекторів того часу, він вивчав класичну європейську архітектуру безпосередньо на місці.

Вінцент Равський, фото: Вікіпедія

Після повернення до Львова Равський працював у фірмі батька, а згодом розпочав власну практику. Його кар’єра розвивалася стрімко. Він став одним із найвпливовіших архітекторів міста, активно працював у професійних організаціях, входив до журі численних архітектурних конкурсів, був головою Політехнічного товариства.

Равський належав до покоління архітекторів, які формували модерний Львів. Це був час масштабної забудови, коли місто швидко розросталося, а архітектори визначали не лише вигляд окремих будівель, а й характер цілих районів.

Серед його робіт — будинок дирекції залізниці на сучасній вулиці Січових Стрільців, дім Політехнічного товариства на вулиці Дудаєва, численні кам’яниці, вілли, казарми, громадські споруди. Він брав участь у спорудженні будівлі Галицького сейму, а також працював над церковними й палацовими проєктами.

Поза Львовом Равський спроєктував відомий палац Лянцкоронських у Тартакові та Дирекцію скарбу в Новому Сончі. Навіть його нереалізовані проєкти, як-от сміливий неоготично-неороманський ескіз костелу святої Єлизавети, були викуплені містом за їхню високу мистецьку цінність.

Для сучасного Львова його спадщина — це цілий пласт архітектури пізнього історизму

фото: Львів туристичний, fb

Вілла і монастир

Наприкінці 1920-х років вілла змінила власників. Будинок перейшов до Конгрегації Служебниць Непорочної Діви Марії — одного з найбільших жіночих згромаджень Української греко-католицької церкви.

Саме тоді будівлю перебудували. До неї добудували триповерхове ліве крило, яке, хоч і відрізнялося масштабом, все ж намагалося стилістично поєднатися з первісною архітектурою вілли.

Це вже був інший етап історії будинку. Приватна оселя архітектора поступово перетворювалася на інституцію. Змінювався Львів, змінювалися його мешканці, а разом із ними — і функції будівель.

Після Другої світової війни радянська влада ліквідувала більшість церковних структур. Конгрегація припинила діяльність, служебниць виселили, а будинок передали під медичні потреби.

фото: photo-lviv.in.ua

Так колишня вілла архітектора стала частиною радянської системи охорони здоров’я.

Сьогодні вілла Равського — це приклад львівської архітектури, яка пережила кілька держав і політичних режимів. Австро-Угорщина, міжвоєнна Польща, радянський період, незалежна Україна — кожна епоха залишила тут свій слід. Особливо символічно виглядає контраст між початковим задумом архітектора і сучасним станом вілли. Колись це був приватний простір із садом, створений для спокійного життя родини. Сьогодні — медичний заклад, оточений широкими тротуарами та інтенсивним міським рухом.

• Секрети вілли Дзівінського: архітектурна перлина Кастелівки під прикриттям КДБ