"Ой, у лузі червона калина": як на початку Першої світової народився гімн українського спротиву

Про знакову понад 100-річну пісню розповідає "Еспресо.Захід".

"Ой, у лузі червона калина": від козацьких витоків до гімну УСС у часи Першої світової

фото: колаж Еспресо.Захід

Пісня "Ой, у лузі червона калина" має складну й багатошарову історію, яка тісно пов’язана з боротьбою українського народу за незалежність. Коріння її мотивів сягає козацтва часів XVII століття. Але основний варіант пісні з’явився у 1914 році, а точніше у серпні – саме тоді, коли на галицькі землі прийшла Перша світова війна. 

Приблизно в той період відомий поет-молодомузівець, директор і режисер українського театру "Руська бесіда" Степан Чарнецький ставив трагедію Василя Пачовського про гетьмана Дорошенка "Сонце Руїни", у фіналі якої мала прозвучати пісня "Чи я в лузі не калина була". Та режисер вирішив її замінити на щось оптимістичніше й обрав "Розлилися круті бережечки", у якій дещо переробив текст. Він надав пісні чітке спрямування: піднесення духу українського війська та заклик до визволення України. Мелодію також доопрацювали.

Вистава яскраво зарекомендувала себе на сцені. Зокрема, її показали у Самборі, Дрогобичі, Стрию, Станиславові (тепер Івано-Франківську), Чернівцях і Чорткові. Особливий успіх мав останній куплет пісні, який і став початком для нового гімну українського спротиву.

Саме у Стрию в серпні 1914 року, на початку Першої світової війни, її почув чотар Українських січових стрільців Григорій Трух – талановитий розвідник, поет, автор кількох стрілецьких пісень. Він же й доповнив найбільш знаковий куплет іншими частинами. А відтак пісня розійшлася серед його побратимів.

"Ой, у лузі червона калина" дуже швидко стала офіційним маршем Українських січових стрільців. Її виконували в строю, на шикуваннях, у таборах. Як маршева, вона добре пасувала до ходи завдяки ритму. Пісня надихала, об’єднувала і підтримувала моральний дух бійців, які вірили в право українців на власну державу. 

Вона стала однією з перших стрілецьких пісень, а відтак уособленням патріотизму, братерства й готовності віддати життя за Україну. Співорганізатор Головної Бойової управи УСС Іван Боберський дещо пізніше, у 1916 році, писав, що тоді пісня "рівноважила своєю вірою в майбутнє всі інші пісні, які були сумними".

Пісня, за яку загрожував арешт і репресії

фото: колаж Еспресо.Захід

У роки радянської окупації пісня "Ой, у лузі червона калина" була категорично заборонена. Радянська влада трактувала її як небезпечний вияв українського націоналізму. Виконання стрілецьких пісень, а особливо гімну УСС, могло стати причиною репресій, арештів, заслання на Сибір або ж навіть позбавити виконавця життя.

Та це не завадило їй здобути славу й популярність серед бійців УПА, з уст яких "Червона калина" лунала з особливою гордістю та силою.

У діаспорі, зокрема в Канаді і США, пісня також жила, передавалася з покоління в покоління. Українці за кордоном, перебуваючи далеко від Батьківщини, дбайливо зберігали пам’ять про стрілецьку боротьбу. А ще у 1925 році перший запис пісні здійснив український співак з нью-йоркської "Метрополітен Опера" Михайло Зазуляк.

Наприкінці 1980-х років до пісні додали ще один куплет, авторкою якого стала діячка дисидентського руху Надія Світлична.

"Не хилися, червона калино, маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україно, маєш добрий рід".

Тим часом із початком незалежності України гімн УСС зазвучав з новою потужністю, "Ой, у лузі червона калина" знову стала рупором для тих, хто боровся за країну. І залишається ним у сучасні дні.

Звучання гімну Українських січових стрільців у сучасній боротьбі за незалежність

фото: gettyimages

Нового звучання та світової популярності "Ой, у лузі червона калина" набула у 2022 році, після початку російського повномасштабного вторгнення в Україну. Пісня знову гуртувала українців у боротьбі, допомагала як військовим, так і цивільним тримати свій бойовий дух.

Тоді, наприкінці лютого 2022 року, знаний український виконавець Андрій Хливнюк виклав в інстаграмі відео, де він у військовій формі виконує перший куплет "Червоної калини" на Софійській площі в Києві. Саме його виконання стало вірусним і здобуло популярність у багатьох країнах світу. 

Аби висловити підтримку хоробрим українцям, пісню переспівували, перекладали. Вона лунала англійською, польською, сербською та іншими мовами. Її підхопили як знакові музиканти, так і просто небайдужі іноземці. А одним з найбільш популярних варіантів став трек легендарного британського гурту Pink Floyd, який представив композицію "Hey, Hey, Rise Up!". Девід Гілмор почув це виконання в Instagram і зібрав свій колектив уперше за 28 років, аби записати новий сингл спільно з Андрієм Хливнюком.

А от ставлення до пісні росіян не змінюється століттями. На тимчасово окупованій території України, як і багато десятиліть тому, сьогодні можна потрапити під репресії за публічне виконання "Червоної калини".