Національна ідентичність Гоголя: чий він насправді
В день 215-ї річниці з дня народження Миколи Гоголя спробуємо розібратися, чи є він українським письменником, глибоко вкоріненим у традиції та культуру своєї рідної землі, чи ж він - переважно російський автор, чиї твори відображають російські реалії та імперський контекст
Українські корені
Беззаперечним є факт українського походження письменника. Він народився у 1809 році на Полтавщині. Його предки належали до козацької старшини, і така спадщина зіграла велику роль у формуванні його особистості та майбутньої творчості. До 19 років Гоголь жив та розвивався у середовищі, де українська культура, мова, та фольклор стали невід'ємною частиною його буття.
Затінення імперією: від українського ентузіаста до російського прихильника
Відтак Гоголь переїхав до Петербурга, і це стало переломом у його житті. Він належав до дворянства лівобережної України, яке адаптовувалося до умов імперської влади. Саме це і призвело до розвитку в нього подвійної ідентичності. Гоголь не відкидав свого козацького родоводу, але також і не відмовлявся від своєї приналежності до російського дворянства.
Від моменту переїзду він починає писати російською мовою, а його літературний фокус зсувається на реалії імперії. Це стало причиною для багатьох вважати Гоголя скоріше російським, аніж українським письменником (а також і завдяки зусиллям російських літературних критиків закріпити за ним такий образ).
Найбільш українським Гоголь є у своїх ранніх творах: "Вечори на хуторі поблизу Диканьки", "Миргород", а також "Тарас Бульба" (перше видання, 1835 р.). Вони виблискують українським колоритом: тут письменник з любов'ю відтворює життя українського села, його звичаї, традиції, персонажів та пейзажі. Використовуючи українські мотиви, Гоголь створив унікальний літературний світ, який є невід'ємною частиною української культури. Проте, цей живописний український пейзаж з часом витісняється монолітною російською реальністю.
Хоч ранні твори Гоголя пульсують українським духом, але пізніші роботи, зокрема перероблена версія "Тараса Бульби" (1842р), відображають його поступове віддалення. Він не просто віддає перевагу російській мові як засобу вираження, але й пише такі популярні імперські наративи про "єдіний народ" і "общую історію". Чому так сталось? Невідомо. Можливо, Гоголь прагнув заслужити прихильність царя Миколи І, або його мотивувало бажання уникнути проблем із цензурою при публікації першого тому "Мертвих душ" – твору, що мав велике значення для нього. Очевидно лише те, що зміни відбувалися, і письменник з роками все більше асимілювався з російським літературним світом. Це підкреслює не тільки зміну в самому Гоголі, але й в тому, як його сприймають інші, особливо в контексті наростаючої російської імперської ідентичності того часу. Така трансформація не є різким розривом, а скоріше поступовим процесом, в якому він, можливо, намагається знайти баланс між двома світами.
З плином часу Гоголь посів почесне місце в ієрархії російських літераторів, ставши визначною постаттю одразу за Пушкіним. Слід зауважити, що його література активно пропагувалася російською монархією. Навіть попри те, що він часто виступав з критикою російської дійсності. Це підкреслює, що роль Гоголя визначена не лише його власним баченням, а й самою імперією.
Перетин культурних світів
Його українські роботи, наповнені життєрадісністю і гумором, транслюють відданість та любов до рідної землі та готовність до самопожертви. В той же час, російські твори, здебільшого, відображають цинічну реальність (особливо починаючи з "Шинелі"), вони відзначаються гострою сатирою на соціальні недоліки, демонструючи суспільство, де відсутня гармонія. Незважаючи на темні мотиви в українському циклі, як, наприклад, у повісті "Вій", автор все одно зберігає позитивні цінності. Водночас, у російському циклі, до якого належать зокрема і "Мертві душі", простежується відсутність моральних орієнтирів, що підкреслює дещо критичний погляд до імперії. (можливо, і не дуже усвідомлено самим автором).
Ця двоїстість у його творчості відображає контраст між двома світами: один, де панують ідеали гуманізму, та інший, який карикатурно критикує реалії імперської Росії.
Внесок в українську культуру
Беззаперечно, внесок Гоголя у розвиток української культури є значним. Вплив його творів видно через праці видатних українських митців, таких як Довженко, Хвильовий, Яновський, Драгоманов тощо, які знаходили натхнення у його літературному спадку. Зокрема, Тарас Шевченко присвятив йому вірша, а гоголівське зображення козацтва - зміцнило популярність образу козака.
Тож чий Гоголь?
Він точно виходить за межі звичної ролі автора, обмеженого однією культурою. Можна припустити, що Гоголь не постає як представник російської культурної парадигми , а виступає як носій української культури, але все ж таки у російському літературному полі. Проте, стає зрозумілим, що однозначно віднести Гоголя виключно до української культурної спільноти було б надто просто. З часом він піддався зросійщенню, що не в повній мірі виправдало сподівання і прагнення до віри та самовідданості, які Гоголь заявляв, оповідаючи про Україну.
Його літературний шлях і зміни в особистісній ідентичності відображають процес пошуку місця між двома культурами, де власні ідеали і прагнення іноді затьмарювалися зовнішніми впливами імперії. Таким чином, Гоголь залишається фігурою, яка одночасно належить і не належить до обох культур, створюючи поле для роздумів. А думки щодо Гоголя , ймовірно, завжди будуть різнитися, відображаючи широкий спектр інтерпретацій і переконань.
Підготувала Марія Пісоцька
Читайте також: Чужий чи свій? 5 аргументів за "українського" Гоголя
- Актуальне
- Важливе