Вперше з’явився на державній установі: 176 років тому над ратушею у Львові замайорів синьо-жовтий стяг

"Еспресо.Захід" розповість про історію Весни народів, події у Львові та чому обрали саме синьо-жовтий стяг, щоб той з’явився над ратушею.

Що таке Весна народів

Фото: Вікіпедія

Весна народів, або Революція 1848 року, стала важливою сторінкою в історії Європи, включаючи території сучасної України. В Галичині, яка на той час входила до складу Австрійської імперії, ці події мали великий вплив на національне пробудження українців.

Революція 1848 року почалася в Європі через соціально-економічні та політичні негаразди. Вона спалахнула в багатьох містах і спровокувала серію заворушень, які владним структурам вдалося втихомирити лише в 1849 році.

Основними цілями революційних рухів були:

• Боротьба за демократію та громадянські права. Багато протестувальників вимагали введення конституційних прав, свободи слова, преси, зібрань та інших громадянських свобод.
• Національне самовизначення. У багатьох багатонаціональних імперіях (наприклад, Австрійській та Османській) народи прагнули до автономії або незалежності. Це стосувалося як великих національних рухів, так і менших етнічних груп.
• Соціальна справедливість та економічні реформи. Спалахи цієї революції часто мали соціальний характер, де робітники та селяни виступали за поліпшення умов праці, земельні реформи та інші соціально-економічні зміни.

Основні події Весни народів відбулися у Франції, тодішніх розпорених німецьких та італійських державах, а також і в Австрійській імперії до якої з кінця XVIII століття входили Галичина, Закарпаття й Буковина.

Як Революція 1848 року розвивалася в Галичині

Фото: Вікіпедія

В Австрійській імперії, включаючи Галичину, народи були незадоволені абсолютною владою монархії, національним гнітом і економічними труднощами. Серед українців Галичини також зростав інтерес до національного відродження, зокрема серед інтелігенції.

Революційні події в Галичині почалися в березні 1848 року. Першим значним кроком стала петиція українських діячів до австрійського імператора, в якій вони вимагали політичних і національних прав для українців. Зокрема, вони просили імператора дозволити ведення занять в школах українською мовою, а також, щоб саме українською мовою говорили місцеві чиновники.

Незабаром у Львові було створено Головну руську раду — першу українську політичну організацію, яка прагнула захистити права українців і виступала за проведення демократичних реформ. У програмній декларації Ради проголошувалося, що галицькі українці належать до великого українського народу, який тоді налічував 15 млн осіб, згадувалося про їхню колишню самостійність та про часи занепаду. Її друкованим органом стала "Зоря Галицька" — перша у Львові газета українською мовою.

Враховуючи настрої народних мас, уряд монархії Габсбургів змушений був остаточно ліквідувати панщину, яка досі діяла. З 17 квітня 1848 року цісар підписав спеціальний патент, за яким скасування панщини на галицьких землях сталося майже на п'ять місяців раніше, ніж в інших частинах імперії. Хоча скасування було з особливістю – основою реформи був викуп селянських земель державою, який селяни мали відшкодувати протягом 40 років. Тобто потрапляли під фінансову панщину, будучи винні державі гроші.

Поступки були зроблені і щодо української мови. Ще влітку 1848 року Головна Руська Рада проголосила заснування культурно-освітньої організації під назвою "Галицько-руська матиця". Яка згодом запрацювала і видавала підручники українською для шкіл і взагалі була вогнищем письменства й просвіти рідною мовою. А наприкінці 1848 року, відповідно до цісарського декрету, у Львівському університеті відкрито кафедру української мови 1 літератури, її професором було призначено Якова Головацького, який почав викладацьку роботу в січні 1849 р. Незабаром він видав граматику української мови.

Також варто сказати, що 10 липня 1848 року почав роботу перший австрійський парламент. З 383 послів Галичину представляли 96, у тому числі 39 від українців (27 селян, 9 священників, 3 світські особи). Українські посли в парламенті поставили вимогу про поділ Галичини на українську і польську, підкріплену 15 000 підписів. Це важливо, оскільки показує активну політичну позицію українства.

Восени боротьба перейшла на інший рівень – почалися сутички з військами. Зокрема у листопаді 1848 року це спричинило трагедію, коли центр Львова був захоплений робітниками та молоддю і їх обстріляли з гармат. Крім загиблих людей, також постраждала Львівська ратуша, яка згоріла і потребувала згодом значного ремонту.

Вивішування українського прапора над ратушею

Фото: соцмережі

Коли в 1848 році галичани підняли революційний рух, національна символіка стала важливим елементом їхньої боротьби за права. Вибір синьо-жовтого прапора був не випадковим. Вже на початку XIX століття ці кольори використовувалися в українському національному русі. Ці два кольори мали безпосередній зв'язок також з козацькою традицією до якої часто апелювали українці в бажанні самостійності. А козацькі прапори, відповідно, у своїй традиції тягнулися до княжих часів, де також зустрічаються сині і жовтні кольори на військових знаменах.

Хоча синьо-жовті кольори не використовувалися на державних установах до 1848 року, вони з'являлися в інших контекстах. Наприклад, під час українських культурних заходів і свят.

Одним з найважливіших і символічних моментів революції в Галичині стало вивішування синьо-жовтого прапора на Львівській ратуші. Це сталося у неділю 25 травня 1848 року.  Хто це зробив – невідомо. Це був спонтанний крок і неофіційне рішення. Австрійська влада відмежувалась від цього, як і Головна руська рада. Але синьо-жовта хоругва висіла майже тиждень.

Цікаво, що у протоколах таємних засідань Головної руської ради від 18 травня 1848 року вказувалося, що Рада постановила прапором Руської землі руського лева, а національними руськими (українськими) барвами — жовтий та синій. Тому деякі історики кажуть, що насправді над ратушею у Львові вивісили не звичний для нас синьо-жовтий стяг, а традиційний для Галицько-Волинського князівства – золотого лева, що спинається на скелю на тлі синього поля. Тобто символіка галицьких князів, однак у традиціях українського кольору. 

Фото: Вікіпедія

Та хай там як, поява синьо-жовтого прапора на Львівській ратуші стала першим відомим випадком його офіційного використання на державній будівлі. Це мало велике символічне значення, підкреслюючи національну ідентичність та прагнення до самовизначення.

Знову синьо-жовтому прапору судилося з'явитися над Львівською ратушею 1 листопада 1918 року, коли український січовий стрілець Степан Паньківський його там завішав у часи Листопадового чину - протистояння українців й поляків за контроль над Галичиною. 30 червня 1941 року, коли німецькі війська вступили у Львів, над міською ратушею також замайорів український синьо-жовтий стяг завдяки ОУН під проводом Степана Бандери. Минуло 50 років і у квітні 1990 року над ратушею у Львові урочисто підняли синьо-жовтий прапор та більше не знімали. 

Читайте також: Тюремна розправа НКВС: як у львівських тюрмах росіяни розстріляли тисячі українців