LAUD: "Жодних контрактів із продюсерами в цьому житті"

Популярний український R&B-виконавець, фіналіст Нацвідбору на Євробачення та вокальний коуч LAUD завітав у гості до проєкту LIVE на FM Галичина.

Ти виріс у родині музикантів. Яким було твоє дитинство? Це була атмосфера свободи та музики чи все-таки панувала дисципліна?

Насправді був баланс. Була як дисципліна, так і звичайне дитяче життя з комп'ютерними іграми та дворовими пригодами. Я дуже вдячний батькам, що вони направили мене змалку: з чотирьох років я вже займався музикою, гітарою та англійською мовою. Тому дитинство було збалансованим.

Мама в дитинстві фактично була твоїм продюсером?

Так, батьки загалом були моїми продюсерами. Батько більше опікувався фінансовою частиною, багато працював, а мама їздила зі мною та менеджерила всі процеси. Вона була моїм першим продюсером. Навіть пізніше, коли я почав працювати з бендом, вона допомагала з виступами на фестивалях у різних країнах.

А взагалі в такій сім'ї можна було уявити, що ти обереш іншу професію? Якби не музика, то чим би ти займався?

Я ніколи про це серйозно не думав. Можливо, це було б щось пов'язане з мистецтвом загалом, наприклад, акторська майстерність. Колись навіть думав про те, що якщо не музика, то перекладач, бо з дитинства вчив англійську. Але музика завжди була мені цікавішою. У мене ніколи не виникало думки покинути цю справу. Звісно, бували моменти демотивації, але все одно продовжував займатися саме музикою.

Ти також неодноразово згадував про особливість, з якою народився, — це синдром Поланда. У підлітковому віці багато людей переживають через зовнішність. Чи допомогла сцена подолати цей внутрішній бар'єр, чи навпаки зробила його відчутнішим?

Я, як і всі підлітки, свого часу почав сильно нервуватися саме через візуальну складову. Тому, коли займався в залі, просив тренера допомагати мені якось балансувати, щоб у дзеркалі не здавалося, що щось не так. Але це такий момент дорослішання і прийняття самого себе. Я завжди собі пояснював: нехай цього немає, але є талант, голос та інші складові — це такий собі баланс всесвіту і життя. Тому зараз сприймаю це як частину себе і не хочу нічого змінювати чи придумувати. Насправді я радий, що пройшов цей процес, а всім, у кого є подібні моменти, бажаю бути впевненими в собі й не слухати сторонніх порад чи коментарів.

Насправді широка аудиторія вперше побачила тебе ще на "Голосі країни". Що з того досвіду виявилося найціннішим?

Звісно, знайомство з крутими музикантами, тренерами та взагалі робота на такому проєкті. Для мене це стало початком дорослої діяльності, коли я вперше занурився у велику сцену. Після всіх цих дитячих історій і фестивалів я потрапив на велику сцену, після чого почав писати свої перші авторські пісні, серед яких були "У цю ніч" та "Вигадав". Це, по суті, стало моїм початком, коли я зрозумів: окей, після цього я вже можу стати сольним артистом і писати пісні. Потім почалася моя співпраця з колишнім продюсером, і вже через пів року чи рік після "Голосу" з’явився LAUD.

А як взагалі трапилося так, що співпраця з продюсером перервалася?

Було багато непорозумінь, неприємних моментів та нерозуміння мене як артиста. Але я радий, що цей досвід стався в моєму житті. Хоч він був здебільшого негативним, я вийшов з нього дуже досвідченим і впевненим у тому, як і з ким хочу створювати музику. Тепер точно знаю: жодних контрактів із продюсерами в майбутньому.

А зараз ваша комунікація якось відбувається, чи ви просто розійшлися різними дорогами і на цьому крапка?

Ми розійшлися після судового процесу, який я виграв у юридичній площині. Ми розірвали контракт і вже давно не виходимо на зв'язок.

Тобто я розумію, що все спрацювало на твою користь?

Так, я переміг у звичайному та апеляційному судах. Працюю як незалежний артист без жодних контрактів.

Ти вже доволі твердо стоїш в українському шоубізнесі. Якщо порівняти LAUD кількарічної давнини і LAUD, якого ми зараз бачимо тут у нас у студії. Що змінилось?

Зараз це вже такий LAUD 3.0, прийшло оновлення. Насправді багато чого змінилося в період Євробачення, коли я почав готуватися. Я дуже сильно аналізував себе і знайшов своє звучання з піснею "Light Keeper". Я зробив багато проб, багато помилок, багато пісень написав, щоб прийти до звучання, яке я відчуваю і хочу показувати своїм слухачам.

LAUD, ти зараз не тільки виступаєш, ти ще й викладаєш вокал. У який момент ти зрозумів, що хочеш передавати досвід, ділитися ним?

Слухай, ну насправді я почав викладати ще на початку проєкту LAUD. Десь у перший чи другий рік я вже провів перші заняття. Не був певний, що буду цим займатися, але якось воно так закрутилося. Почав викладати регулярно, плюс це моя друга спеціальність за дипломом — викладач. Мені це стало цікаво, мені це сподобалося.

Це почало розвиватися: чим більше я давав концертів і випускав релізи, тим більше людей мені писало, що хочуть зі мною попрацювати. Тому брав собі учнів, і зараз займаюся цим. Мені подобається працювати інколи навіть з нуля, коли ти можеш дати класну базу, направити. 

Ти десь розповідав, що під час знайомства зі своєю другою половинкою від хвилювання навіть ім'я її забув. Скажи, твоя публічність заважає будувати стосунки?

Так, тільки ім'я я забув своє! Так, забув власне ім'я. Насправді я вважаю, що коли ти чесний і ділишся особистим за відчуттями — це класно. Коли тобі від цього кайфово і ти хочеш поділитися приємними моментами, тоді все супер. Навпаки, це круто — відкрито говорити про людину, яка тебе надихає, мотивує і з якою ви щасливі.

LAUD, ми дійшли до частини розмови, яка переслідує тебе останні тижні — історія твого шляху на Євробачення. Вона довга та напружена, в тебе було вже кілька спроб. Зараз ця історія завершена. Чи є можливість побачити тебе у Нацвідборі наступного року?

Може, й треба йти знову. Але чесно, в цьому році я сказав собі: "Все, відпочиваємо. Наступного року подивимося, заздалегідь подумаємо". Для мене найважливіше не просто знову спробувати сили — цього разу я йшов дійсно за перемогою. Відчував, що ця пісня достойна представляти Україну на великій сцені в Європі. Отримав величезну підтримку від слухачів, за що всім дуже вдячний. Наступного разу, якщо він станеться, мені треба буде зробити роботу ще сильніше, ніж цьогоріч. 

Тому я багато разів подумаю перед тим, як іти ще раз. Це був складний період, який займав кілька місяців. Була важка, холодна зима, паралельно потрібно було рано прокидатися, працювати, їхати на зйомки — і все заради цього виступу. Тож наступного разу я буду все ретельно зважувати.

Загалом після Нацвідбору багато говорили про слова Руслани, що українці хочуть чути в музиці більше автентики, ніж, до прикладу, фірмовий поп. Яка твоя думка — що хочуть слухати українці?

Українці підтвердили після слів Руслани — і ви бачили підтримку в соцмережах — що вони готові й хочуть слухати якісну фірмову українську музику. Неважливо, який це стиль: поп, R&B чи фанк. Питання саме в якості та меседжі, який ти доносиш, і як тебе зрозуміють у контексті Європи та світу. Бо це конкурс саме Євробачення.

Чому так багато артистів хочуть пройти саме шлях Євробачення? Це музичний виклик чи все-таки більше кар'єрний інструмент?

Мені здається, в Євробаченні дуже багато плюсів. В першу чергу, артисти дійсно хочуть представити свою країну, особливо в такий складний час. У мене особиста історія: я пробувався на дитяче Євробачення три рази, а тепер на доросле — чотири. Це мій особистий челендж. Цього року я прийняв усвідомлене рішення йти до перемоги.

Для різних артистів це по-різному: для когось піар, для когось особистий виклик. Але це грає в плюс, бо артиста дивиться велика аудиторія. Він може виступити зі своїм меседжем, показати свою унікальність та автентичність. Тому це теж круто.

Фото і відео: FM Галичина

Підготувала Юлія Гапонюк