AquaLatex: "Мене не хотіли приймати в ТЦК, я з п'ятого разу потрапила"

Про це все AquaLatex розповіла слухачам програми Live на FM Галичина.

фото: FM Галичина

Можеш пояснити, хто такі квіри? Ну і дрег-королеви, звісно.

Дрег-королеви – це такі персонажі, які перевтілюються у протилежну стать, причому досить гротескно, яскраво, з перебільшенням. Моя протилежна стать жіноча, тобто я перевтілююся в жінку і створюю образ AquaLatex. А квір-співачка – це трошки більше, тому що зазвичай дрег-перфомери виступають на сцені з іншими піснями, тобто просто з ліпсінг. Воно поєднує в собі і дрег-квін, і може бути без образу, просто самі пісні. І навіть те, що я співаю, поєднується таким терміном "квір-співачка". 

Пересічна людина, яка взагалі не в темі, на дрег-артиста чи артистку скаже "Та це трансвестит!". То неправильно так казати?

Це взагалі неправильно, тому що трансвестит – це коли вже повністю змінюють свою стать, ну і ходять так щодня. Я от, наприклад, вдома звичайний хлопчик, тому це в мене дрег-квін. 

фото: FM Галичина

Розкажи про дрег-культуру трішки детальніше. Я знаю, за кордоном це дуже популярні шоу, на які приходять люди абсолютно різних статей і вподобань. І різного віку навіть. Як воно прийшло до України, ну і зрештою чому захопило тебе?

Це прийшло у 2000-х роках, а я якраз 98-го року народилася, тобто у самий розквіт. Це прийшло, звісно, до нас із Сердючкою в тому числі. Це була мегапопулярність, така яскрава, можна сказати, дрег-квін. Хоча вона себе дрег-квін не вважає. І в 2000-х був такий у нас розквіт ЛГБТ-спільноти, всяких таких нових штучок. Людям хотілося чогось нового, прикольного. У Києві, в Одесі, в Харкові майже одночасно з'являлися нові зірки дрег-квін. З роками це переросло в справжню сферу окрему, де зараз є і співачки, і просто перформерки, і є дрег-квін, які займаються танцями. Тобто це зараз поширеніше, ніж просто в нічних клубах. 

фото: FM Галичина

Я вже вангую, якими будуть, можливо, навіть перші коментарі під нашим відео: "А чого він не на фронті?". Скажи, будь ласка, одразу наперед, відповідаючи таким коментаторам, власне, за паспортом ти — чоловік, з ТЦК знайомий, може, вже ходив?

У мене була така проблема, що мене не хотіли приймати в ТЦК, я з п'ятого разу потрапила. Я сама з Херсона, і мені треба було робити ВПО, щоб мене прийняли в Києві, тому що я живу в Києві. Мені не вистачало вічно документів. У мене є вади зі здоров'ям, я хвора на серце. Тому я з дитинства не підлягаю до служби у війську. Але я дуже хочу піти збирати дрони. Хоча мені теж кажуть, що мене туди не візьмуть через стан здоров'я, але я б дуже хотіла. Я б щось знайшла для себе, якусь нішу, тому що я знаю, що у військо піти – це не обов'язково на фронт. Це можна і відео знімати, і монтувати, і якоюсь паперовою роботою займатися. Тобто роботи всім вистачить. Але я, на жаль, непридатна ні до чого.

фото: FM Галичина

Ну, але після цієї розмови, я думаю, якийсь начальник ТЦК такий: "Берем!". Підеш? Ну, підеш? Реально, підеш?

Дрони я б хотіла збирати. Мені цікавий і сам процес, і плюс я хочу бути корисною державі ще більше. 

Як твоя ідентичність впливає на твою творчість, на музику, яку ти створюєш?

У мене немає так постійно, що в мене є от хлопчик Лео, а є AquaLatex. У мене іноді в голові є такі мінідіалоги сама зі собою... Так от музику робить саме AquaLatex. Я коли сідаю, мені бажано, щоб я була в настрої, і музику саме пишу як AquaLatex. 

А бути квір-людиною і квір-артисткою в Україні, дрег-квін — це безпечно?

Це, на жаль, не дуже безпечно. В мене були випадки, коли мене побили кілька разів і за колір волосся, і за кросівки. Тому це не досить безпечно. От хотілося б все ж таки, як в Америці, як в Європі, щоб так ходити на кожен день десь у кафе, в ресторани. Але я, наприклад, боюсь в такому образі ходити публічно.

фото: FM Галичина

Ну, ти чула таке, що Львів вважається одним з найбільш гомофобних міст в Україні?

Так? Серйозно? Є такі чутки? Я не думав. Скільки зірваних було подій? Я думав, що ближче до Європи, і тому навпаки має бути.

Де тобі найбільш вільно і безпечно?

Мені все-таки найбільш вільно і безпечно, пробачте, в Києві. Я просто дуже обожнюю, дуже люблю Київ. Тому, я думаю, саме там я відчуваю себе найбезпечніше. Хоча, звісно ж, вдома завжди краще. Про Херсон я кажу. 

Як оцінюєш рівень толерантності зараз в Україні до ЛГБТ+ спільноти?

За останні 10 років дуже виросло нове покоління. Воно дає нову надію, що все буде гаразд, що все буде окей. Змінилося в позитивну сторону, і змінюється, причому в геометричній прогресії. Тобто з кожним роком стає все краще, краще. І от навіть запрошують на радіо FM Галичина.

Фото і відео: FM Галичина

Підготував Ілля Федунь