Куди поїхати на Хмельниччині: резиденція Острозьких, Меджибізький і Сатанівський замки

"Еспресо.Захід" пропонує ознайомитися із замками сонячного Поділля.

Усі знають про знамениту і величну Кам'янець-Подільську фортецю, але є на Хмельниччині й інші давні та не менш цікаві споруди у мальовничих місцях.

Резиденція князів Острозьких

За 50 кілометрів від Хмельницького розташований замок князів Острозьких, що в Старокостянтинові, побудований ще в середині 16 ст. Він є одним із найвідоміших історичних місць Поділля. Його унікальність полягає у тому, що збудували замок і саме місто дуже швидко. Будівництво відбувалось з оборонною метою – не допустити на волинські землі татарські навали. Так у долині річок Случі та Ікопоті спорудили цілу лінію укріплень.

Збудував замок князь Костянтин Острозький після отримання королівської грамоти. Будівля була укріплена земляним валом з кам'яним муром, товщиною 1,5 м і висотою 5,8 м, який частково зберігся і до сьогодні. Як описували в переказах, замок мав п'ять веж. До наших днів вціліли лише дві. Головні замкові будівлі – це князівський палац, храм і башта для оборони.

Фото: uk.wikipedia.org

До речі, мури й захист замку були такими міцними, що з 1621 року татари жодного разу не змогли його взяти. Під час Другої світової війни палац було суттєво пошкоджено. Зокрема повністю знищено дах домової церкви. Вже в 19 столітті замок у Старокостянтинові віддали під урядові установи. У 2000-х його намагались реставрувати.

Фото: uk.wikipedia.org

Історико-культурний заповідник Меджибіж

Ще одним популярним для туристів місцем на Хмельниччині є Меджибізький замок. Колись споруду називали "Білим лебедем" через білосніжність фортечних мурів. Засновниками замку є князі Коріатовичі, які 1362 року почали активно займатися будівництвом фортеці. Загалом процес зведення замку тривав майже два століття. Фортеця розташована між ріками Південний Буг і Бужок. Звідси й походить назва міста – Меджибіж. У часи будівництва замку тут спорудили й замкову церкву, яка досі прикрашає територію комплексу. Від Хмельницького розташований за 30 кілометрів.

Із 1540 року майже на 200 років власниками замку стали магнати Синявські, далі козаки, поляки, турки. А Августин-Олександр Чарторийський, який реконструював костел палацового комплексу, насадив квітники та чудовий сад. Як зазначають дослідники, в 1846 році замок відвідав Тарас Шевченко. Раніше на території замку проводиться щорічний історичний фестиваль "Стародавній Меджибіж".

Фото: uk.wikipedia.org

Рештки Сатанівського замку

Село Сатанів розташоване в Городоцькому районі, що на межі Хмельницької та Тернопільської областей. До речі, походження слова "Сатанів" від римського "Sat an non", що означає "Досить, чи іти далі?". Існує ще одна версія щодо назви села – в часи  хрещення Русі сюди прийшли гнані новою вірою язичники. А все, що було пов'язано з язичництвом, церква оголосила сатанинським. 

У цьому селищі на високому пагорбі біля річки Збруч був розташований замок. Точна дата спорудження невідома, але, за припущеннями істориків, замок було зведено десь у 2-й половині XV - на початку XVI століття. Вся площа замку займала приблизно 1,5 га, на всіх рогах п'ятикутника були башти, а між баштами – мури. До нашого часу первісний вигляд споруди не зберігся, але мури та вежі свідчать про могутність тогочасної архітектури. Зараз від колись могутньої твердині в Сатанові залишилась лише велична бойова вежа, мурована з каменю-вапняку в ХV столітті й декорована в стилі бароко. 

Фото: uk.wikipedia.org

З 1895 до 2005 року на території Сатанівської фортеці діяв цукровий завод, який входив у десятку кращих цукроварень України. Крім замку, в Сатанові є мальовничі водоспади та відома мінеральна вода "Збручанська".

А на околиці Сатанова, у Слобідці Сатанівській є ще одна визначна пам'ятка історії та архітектури – Свято-Троїцький монастир, який мало чим відрізняється від оборонних споруд. Коли був закладений монастир, не відомо, однак уже в 1600 р. він існував. При монастирі діяв єдиний в Україні цех лірників, яких часто помилково називають жебраками. 

Продовження огляду про замки Поділля читайте на сторінках "Еспресо.Захід" невдовзі.