"Еспресо.Захід" поспілкувався зі львівською ілюстраторкою Оксаною Драчковською про шлях в ілюстрацію та мистецтво її створення.
Фото: Оксана Драчковська/ facebook
З чого розпочалася ваша зацікавленість ілюстраціями? Коли почали займатися цією справою?
Я закінчила Академію мистецтв у Львові за спеціальністю "монументальний живопис". Гадала, що після закінчення займатимуся живописом і розписуватиму храми. У мене була така мрія, але, як виявилось, ця справа була не для мене.
Читайте також: "Бабуся та рак" – нестрашна книга про страшну хворобу
Так трапилося, що в мене з'явилася можливість поїхати у Німеччину до своєї подруги.
А вона, до речі, сама колись займалася ілюстраціями. Пам'ятаю, коли ми з нею гуляли по місті Ахену, забігли у книгарню. Тоді в Україні ще не було різноманіття таких цікавих арткниг. Коли я зайшли у дитячий відділ, то була в захваті. Книги нагадували артоб'єкти. У мене ще тоді з'явилася думка: "Я стану ілюстратором". Так все й почалося, 7-8 років тому.
Ви самотужки навчалися цьому мистецтву? Як саме?
Коли починала, інформації про створення ілюстрацій було мало. Були книги англійською, але це був не варіант, бо я не дуже добре знала мову. Намагалася шукати літературу російською. Крім того, знаходила різноманітні майстер-класи на ютубі, згодом, почала їх відвідувати наживо, декілька разів їздила в Київ. Насправді це був важкий шлях. Потрібно було набратися великого терпіння. Я два роки все відшліфовувала, навчалася, набувала досвіду.
Періодично, поки вчилася самотужки, їздила також на різні мистецькі стипендійні програми за кордон. Після останньої такої програми у Словаччині почала отримувати реальні замовлення на ілюстрації.
Створюю ілюстрації не тільки до дитячої літератури, а й для дорослої. Просто дитячі книжки потребують більше зображень.
Що найцікавіше ілюстраціях? Як відбувається процес створення? З чого починаєте?
Що більше працюю з книжкою, то більше розумію, що це складна робота. Коли починала, тряслася над кожною ілюстрацією. Зараз я вже більш-менш знаю, як усе має бути. Кожна книжка – це як новий світ. Ти повинен зрозуміти, який настрій має книга, які герої там. Я, наприклад, не можу використовувати одні і ті ж ходи для створення зображень. Кожна книжка для мене абсолютно інша, і всі мої роботи не подібні одна на іншу.
Усе починається з того, що я отримую рукопис книги. Певний час ношу її в голові, думаю над зображеннями, які підходили б. Часто в цей період настає момент, коли бачу якусь картинку й у мене одразу виникає ідея, певний ключ. Ще маю звичку розбивати книжку на різні епізоди, як у фільмі. Тоді мені легше придумувати героїв і все інше.
Остання книжка, над якою я працювала, була про осінь. Автором була Христина Лукащук. Ми спрацювалися і з нею, і з редактором. Вдалося зробити мінімалістичну книжку, яка насправді має дуже багато сенсів. Тож у створенні книги й ілюстрацій важливо слухати кожного, причетного до цього процесу.
Знаю, що цього року ви потрапили у список фіналістів Болонського фестивалю дитячої книжки. Розкажіть про це.
Шість років тому я подавала туди свою заявку, і лише цього року вдалося потрапити у список. Ілюстрації, які надіслала на фестиваль, були експериментом. Почалося все з того, що я мала навчити знайомого бачити в простих речах щось незвичне і прекрасне. Фотографувала листочки в парку, повз який проходила досить часто, і надсилала йому. Згодом, коли переглядала ці фото, зрозуміла що там чогось не вистачає, вирішила допрацювати їх. Так виникла ідея створити з листочків окремих персонажів. Ці ілюстрації я виклала у Фейсбук і отримала багато схвальних відгуків, хоч насправді не вважала це чимось серйозним. Відповідно, не очікувала, що на фестивалі ці ілюстрації зможуть потрапити у список.
Згодом на основі цих зображень, була створена інтерактивна книжка "Про що мріють листочки" для діток.
Скільки часу йде на створення ілюстрацій?
Точно не скажу, бо це завжди по-різному. Крім того, я вирішила, що тепер робитиму менше книжок, наприклад, дві на рік. Так я більше віддаю себе книзі і вона виходить зовсім іншою. Тоді ти відповідальніше ставишся до пошуку ідей, а не просто багато малюєш.
Читайте також: "Соборність очима дітей": у Львові нагородили переможців конкурсу
Над скількома книгами ви вже працювали?
Створила понад десяток книг. Нині працюю над однією книжкою та отримала ще один рукопис для роботи.
Чи є у вас власний стиль виконання ілюстрацій?
Якщо чесно, взагалі не люблю рамок. Для мене стиль – це таке дуже обмежене поняття, до якого потрібно прив'язувати всі свої праці. Мені здається, що досі не маю свого стилю, але й не прагну цього. Мені просто цікавий процес створення, адже в ньому досліджую свої можливості.
Фото надала Оксана Драчковська
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.