І навіки заткати всіх тих …дєй, від макронів і чувачків з "Рено" до борцунів з cancel culture, які цілий цей місяць активно працювали над збереженням країни "РФ", на різні способи вбиваючи в громадську думку Заходу тезу про One Man’s War.
Ні, це не Путін; так, це росіяни; ні, від часів Сталіна вони не змінились; так, це ви їм дозволили робити; так, ви – співучасники, - ось таким має бути віднині український дискурс в усіх без винятку перемовинах із нашими «союзниками».
І це МОЖНА зробити – якщо кожен із нас, в Украйні і не в Украйні сущих, стане "амбасадором Бучі". Вішатиме ці фотки в коментарях під статтями євроміністрів про те, чому неможливе ембарґо на російський газ. Носитиме в телефоні й показуватиме польським і словацьким волонтерам у відповідь на їхні "Ех, хто б того Путіна вбив, щоб був уже нарешті мир і спокій!..". Не проминатиме жодної нагоди тицьнути писком тих, хто "не міг собі й уявити" (а насправді не хотів знати).
Маємо зробити так, щоб війна поділилась на "до Бучі" і "після". "Після" - це вже коли "неможливо удавати, що не знав". Неможливо й далі вважати, що розпад Росії може бути більшою катастрофою, ніж її дальше тривання.
(Збити бучу – всі ж іще пам’ятають цей вираз? Сама топоніміка нам підказує, що маємо робити, наші мертві до нас нею промовляють…)
Буча має стати для країни "РФ" - її "інформаційним Сталінградом".
І тоді - тоді всі наші жертви матимуть сенс. Виявляться немарними.
Carthago delenda est.
Джерело.
Про автора. Оксана Забужко, письменниця, публіцистка, лауреатка Шевченківської премії.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.