Коли в цьому житті стає на кількох окупантів менше – це дуже приємно, – артилерист Ігор Фльорко про роботу на фронті

У День ракетних військ та артилерії воїн розповів про свою роботу "Еспресо.Захід". 

Ігор Фльорко – львів’янин, воїн 80-ї десантно-штурмової бригади. У бригаду потрапив уже з бойовим досвідом. Протягом п’яти років працював артилеристом у полку "Азов". Там пройшов бойову школу і з певними знаннями повернувся у військо в перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну. 

"У 80-й бригаді була більша кількість важкого озброєння, – розповідає Ігор Фльорко. – У бригаду я прийшов не один, а з побратимами. Тож ми зі своїми знаннями та навичками артилерійської справи стали дуже корисними. Натомість у полку "Азов", на жаль (через ту кількість озброєння, яка була тоді), ми розуміли, що можемо бути просто піхотинцями, а хотілося бути якомога більш корисними".

В "Азові" воїни опанували міномети 82-го калібру. У львівських десантників хотіли спробувати себе на важчому озброєнні. У бригаді запропонували РСЗВ "Град".

"Це чиста випадковість. Більшість з нас були азовці й ми вирішили піти на міномети 120-го калібру, – розповідає воїн. – Але хотіли бути разом, щоб нас не розкидали по різних підрозділах. Тоді нам запропонували опанувати "Град". Для порівняння: у мінометів максимальна дальність – сім-вісім кілометрів. А нам дали озброєння, яке вражає ціль більш ніж за 20 кілометрів".

За словами Ігоря, разом з побратимами опанували нове озброєння за день. 

"Річ у тім, що система наведення однакова майже до всієї артилерії, – продовжує Ігор. – Якщо в тебе є знання мінометів, цей досвід можна використати для ствольної артилерії чи в будь-якому РСЗВ. Нам довелося лише практично навчитися, як підійти до цієї машини, яким чином розвернутися, відпрацювати і швидко покинути позицію. Щойно ми ці речі відпрацювали – одразу були готові до бою".

Один снаряд у ящику важить до ста кілограмів, а нам таких потрібно зарядити 36 снарядів у машину, щоб бути готовими до подальшої роботи

Одним із найяскравіших Ігор називає бій під Білогорівкою у травні цього року. Тоді разом з іншими бригадами  вдалося зруйнувати понтонну переправу, знищити близько сотні ворожої техніки та майже тисячу ворогів.  

"Ми працювали майже безперестанку, – зазначає воїн. – Не лише мало спали, ще й доводилося спати в посадках. Дощ, болото не було перешкодою. Я пам’ятаю, це була робота нонстоп. Ми приїжджаємо на певне місце, є люди, які заряджають нам зброю. Один снаряд у ящику важить до ста кілограмів, а нам таких потрібно зарядити 36 снарядів у машину, щоб бути готовими до подальшої роботи. Але це була така згуртована робота, мені дуже сподобалось. Це дуже яскрава сторінка нашої боротьби й нашого підрозділу РСЗВ. Білогорівка стала великим мотиватором для війська". 

Утім військовий наголошує, що успіхів артилерії не може бути без піхоти. Бо Збройні Сили України під час деокупації територій не працюють за тактикою випаленої землі. 

"Я б не віддав усі лаври в цій війні артилерії, – підсумовує Ігор. – Завжди треба пам'ятати, що це спільна робота усіх підрозділів, когось одного виокремлювати не варто. Останнім часом фіксуємо збільшення нової артилерії, яка до нас приходить, і завдяки тому, що вона є більш точною, вдається ефективніше звільняти наші території. А також більш влучно гатити по ворожій техніці та росіянах.  Така робота демотивує ворога  і вносить деструктив у його лави. Адже одна одиниця високоточної зброї може зробити в рази більше за радянське озброєння. Зараз ми вже коригуємо нашу роботу за допомогою БПЛА та дронів. Не рахуємо, скільки техніки уразили, але дуже приємно, коли командир каже: "Козаки, хороша робота! Можете відпочивати". І це дуже круто. Це хороше відчуття коли на кількох росіян стає менше в цьому житті". 

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.