Коли українці почали тішити себе балами?.. Блог Миколи Бандрівського

Коли українці почали тішити себе балами..? Якщо ви досі вважаєте, що перші бали які були організовані суто українцями, проходили у Києві чи десь по інших містах Великої України (так у давнину галицькі українці називали наші землі по тамтой бік Збруча) то ви помиляєтеся, оскільки всі ті бали на підросійських землях влаштовувало виключно царське дворянство.

Перший – по справжньому український бал на якому веселилися галицькі українці і були присутніми їх духовні владики, був влаштований у лютому 1849 року на Святоюрській Горі у Львові. І приурочений був цей бал до сходження на престол найяснішого цісаря Франца Йосифа. Причому, бавилися тоді у святоюрських митрополичих палатах аж до ранку. На цей свій "руський" бал українці Львова запросили тоді намісника цісаря в Галичині графа Аґенора Голуховського та коменданта міста Гомерштайна разом зі знатними особами з магістрату.

У наступні роки українці Львова влаштовували свої бали у театрі Скарбка (нині – театр імені Марії Заньковецької) де збирали від 600 до 900 осіб. А коли у 1865 році на народні кошти зібрані із усієї Галичини було нарешті побудовано Народний Дім на вулиці Театральній, то відтоді наші земляки почали проводити бали там.

І, що цікаво: влаштовуючи свої танцювальні свята, українці Львова мусили суворо дотримуватися Правил влаштування таких розважальних заходів, які видала австро-угорська окупаційна адміністрація у 1775 році одразу після прибуття до нашого міста. Заборонялося, наприклад, влаштовувати бали під час Посту або ж коли Львів був у загальній жалобі.

Примітно, що одним із найважливіших положень тих Правил була заборона входити до танцювальної зали зі зброєю та острогами. Тут ви можете мене запитати: ну, про зброю то зрозуміло, а до чого тут остроги..?

На це відповім, що така вимога була продиктована у першу чергу турботою про жіноцтво, бо нерідко саме начищені до блиску і гострі остроги на чоботах якими офіцери дуже пишалися, ставали причиною псування бальних суконь у дам та часом шкодили їх репутації. Це траплялося тоді, коли партнер у запальному танці нехотячи зачіпав поділ сукні у своєї партнерки і приспускав його. Звісно такий казус одразу ж привертав увагу, а після цього ще довший час "був у зубах львівської публіки...

Джерело

Про автора. Микола Бандрівський – доктор істор. наук, професор

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.