Коли до губ твоїх лишається півподиху… 73 роки тому народився Григорій Чубай

23 січня, 1949 року, у с. Березини (Рівненщина) народився видатний український поет, перекладач, художник, мистецтвознавець Григорій Чубай.

Весною 1969 року Григорій Чубай переїхав жити до Львова вже сформованим поетом та перекладачем. Він був поліглотом. Знав досконало німецьку, польську, білоруську, чеську, сербську та російську мови. Перекладав з іспанської. Григорій Чубай був одним із лідерів українського літературно-мистецького андеґраунду 1970-х та 1980-х років та видавцем самвидавного літературно-мистецького часопису Скриня. Також Григорій є батьком лідера гурту "Плач Єремії" Тараса Чубая та музикантки Соломії Чубай. Григорій Чубай  помер у дуже ранньому віці, коли йому було всього 33 роки. Більшість його творів були опубліковані вже посмертно.

"… Поети, як відомо, не йдуть від нас цілком і безповоротно. Вони залишають нам найважливішу частку себе – тексти. А Грицько Чубай залишив ще й неперевершений талант згуртовувати довкола себе талановитих і сміливих. Він об’єднує всіх нас навіть нині, будучи серед нас присутнім по-іншому…" – висловив свою думку про твори Григорія Чубая відомий письменник Юрій Андрухович.

"Еспресо.Захід" пропонує вам нагадати собі відомі вірші Григорія Чубая:

• А світ — вертеп. Кажу я з гіркотою: цей світ — вертеп. І, мабуть, щонайважче — у ньому залишатися собою, від перших днів своїх і до остан-ніх не бути ні актором, ні суфле ром, ні лялькою на пальчиках облудних, а лиш собою кожної години, а лиш собою кожної хвилини, з лицем одвертим твердо йти на кін.
• Коли до губ твоїх лишається півподиху, коли до губ твоїх лишається півкроку — зіниці твої виткані із подиву, в очах у тебе синьо і широко. Щось шепчеш зачаровано і тихо ти, той шепіт мою тишу синьо крає! І забуваю я, що вмію дихати,і, що ходити вмію, забуваю.
• Наша осінь з маленькими деревами дуже швидко минула, минуло після неї багато зим і багато весен і аж тоді почало падати листя з дуже високого дерева, яке в нашій осені було і про існування якого ми навіть не підозрювали.
• Коли сміються діти. Діти не вміють сміятись заздрісно, крізь сльози сміятися і від злості. Діти завжди сміються радісно.І заздрять їм дорослі.
• Тільки-но збудували місто і навіть ще не встигли його заселити, а вже пророк Єремія плакав над ним. Як над давно спорожнілим І з кожної його сльози, тоді виростало при всякім домі сонце і всім казало, що не сонце воно, а жовта кульбаба. І тільки-но сонце промовляло це, як сиве птаство облітало його звідусіль, називаючи його кульбабиними дітьми. Але варто було вітрові хоча б тихесенько повіяти і сиве птаство відлітало геть, і вже не поверталося ніколи.

Нагадаємо, у Львові представили повну версію фільму "Чубай. Говорити знову".

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.