"З іншої частини країни можемо виявити ворожу ракету на Київщині": в ПК "Захід" розповіли про роботу локаторників на Хмельниччині

Про це пише пресслужба Повітряного командування "Захід".

"Я бачив, як починається російське вторгнення на індикаторах своєї радіолокаційної станції. Трохи раніше п’ятої ранку 24 лютого ми виявили російські крилаті ракети в нашому повітряному просторі. А о п’ятій годині шість хвилин ракети "прилетіли" на об’єкт в Хмельницькій області, де були позиції нашого радіотехнічного підрозділу. Ще через годину по нас "прилетіло" ще шість ракет. На щастя, ніхто з людей не постраждав", — розповідає про свій перший бойовий досвід майор Микола Дубовий. 

Зараз він – командир радіотехнічної роти Галицько-Волинської радіотехнічної бригади повітряного командування "Захід".

"Наша робота не така видовищна, як, наприклад, у зенітників чи авіаторів, які зі свого озброєння знищують ворожі цілі. Ми виявляємо об’єкти в повітряному просторі за допомогою своїх радіолокаційних станцій, ідентифікуємо їх і видаємо інформацію на пункти управління для прийняття рішень про ураження, — каже офіцер. — Але і ракетники, і льотчики кажуть, що без нас ніяк. Називають нас своїми «очима»".

Ворог дуже хотів би залишити захисників неба без "очей". Підрозділ Миколи у Хмельницькій області росіяни багато раз атакували своїми крилатими ракетами.

"Ми виявляємо і супроводжуємо цілі. І іноді бачимо, як вони йдуть на нашу радіолокаційну станцію. Зенітні ракетні підрозділи, мобільні вогневі групи добре захищають нас від удару з повітря. Але це не гарантує стовідсоткової безпеки, — каже командир. — Так одного разу уламки збитої на підході до об'єктів прикриття крилатої ракети пошкодили нашу станцію. Буквально за декілька хвилин до цього за моїм наказом бойова обслуга залишила свої робочі місця. Це зберегло життя локаторників. Подібні ситуації у нас бували неодноразово. І Бог милував нас від людських втрат".

А от техніку після ударів доводилося відновлювати часто.

"Я би назвав це боями на технічному фронті. Вони також нелегкі. Ми шукаємо і знаходимо запчастини по всій країні, розбираємо пошкоджені станції на вузли, агрегати і деталі, замінюємо, переставляємо. Працюємо практично цілодобово, аби скоріше повернути до бойового чергування наші побиті ракетами станції, — каже локаторник. — І паралельно багато навчаємося, вивчаємо на собі уроки війни. Захищаємо станції фортифікаційними спорудами, маскуємо, "зариваємо" в землю все, що можна".

Зараз на озброєнні підрозділу – сучасна і потужна радіолокаційна станція.

"Щоб легше було зрозуміти її тактико-технічні характеристики, опишу за допомогою простого прикладу. Перебуваючи десь на заході нашої країни ми можемо виявити ворожу аеробалістичну ракету в Київській області, — каже Микола. — У нас є ще декілька інших радіолокаційних станцій. Ми дуже мобільні, часто змінюємо позиції, працюємо всюди, де треба ущільнити радіолокаційне поле. Люди віддають всі сили бойовій роботі. У нас на станціях працюють і чоловіки, і жінки. І всі віддані справі на сто відсотків".

• Воїни зведеної стрілецької бригади Повітряних сил ЗСУ ліквідували ворожий БПЛА "Гербера".