Як вже 30 років росте цвинтар дивізії "Галичина" на Львівщині

Про історію кладовища вояків СС "Галичина", пошук останків, ексгумацію, перепоховання, "чорних копачів" та людей, які стояли й стоять за тим, щоб пам’ять усіх українців загиблих війнах 20 століття була гідно вшанована, "Еспресо.Захід" розповів Любомир Горбач, керівник Товариства пошуку жертв війни "Пам'ять".

Створення цвинтаря і перші пошуки останків дивізійників

У 1990-х Юрій Ференцевич, дивізійник СС "Галичина" і член Братства колишніх вояків 1-ї Української дивізії Української національної армії (СС "Галичина") у США, приїхав в Україну. Зустрівшись зі своїм побратимом Михайлом Бендиною, що був головою Львівської станиці Галицького братства колишніх вояків CC "Галичина", вони вирішили створити цвинтар побратимів-дивізійників, що досі залишались лежали невідомими в лісах Львівщини.

Для кладовища вибрали пагорби між селами Ясенівці і Галицьке, що під Золочевом, через які якраз і виходили із радянського оточення у 1944 році дивізійники СС "Галичина".

Так з’явився меморіал. А далі група небайдужих хлопців із Золочева і Львова, серед яких член товариства "Пам’ять" Андрій Шурко, почали ходити селами тодішніх Золочівського, Бродівського та Буського районів, де були найбільші бої, збирати інформацію, шукати поховання і проводити ексгумації. Цвинтар з року в рік ставав більшим. 

Відтак відколи кладовище воїнів дивізії СС "Галичина" заклали, туди щорічно до річниці боїв почали з'їжджатися колишні дивізійники, а пошуки загиблих тих часів із подальшими ексгумаціями та перепохованнями продовжувались до 2000-х років.

Наразі на кладовищі рівним рядами по обидва боки від каплиці біліють понад 500 хрестів. На частині з них символічно викарбувані імена дивізійників, які загинули в боях, але могил яких так і не знайшли.

Не раз траплялось, що разом із дивізійниками знаходили у спільних могилах, а далі й перепоховували разом солдатів Вермахту й Червоної армії. 

фото: Святослав Шеремета

"Чорні копачі" та мішки з кістками

З різних причин група, яка із 1995 року займалась пошуками та перепохованнями, у 2000-х розпалась, і масштаби щорічного урочистого вшанування пам’яті дивізійників пішли на спад, хоч і далі відбувались щороку.

Кілька років пошуком останків ніхто не займався, аж поки у 2008 році "чорні копачі" не розкопали у лісах велику військову могилу. Пограбувавши поховання і забравши все цінне, вони зібрали людські останки у мішки, та завдяки жетонам здогадуючись, кому вони могли належати, залишили їх на цвинтарі вояків дивізії. Після цього відправили повідомлення керівнику Товариства пошуку жертв війни "Пам'ять" Любомиру Горбачу..

У мішках із кістками члени товариства знайшли фотографії жетонів, з яких було чітко зрозуміло, що це останки німецьких солдатів Вермахту та вояків дивізії "Галичина". Залишки близько 30 людей навесні урочисто перепоховали на цвинтарі, де вже лежали їхні побратими.

Інформація про це тоді дійшла до Михайла Бендини та Юрія Ференцевича. І колишні дивізійники попросили товариство продовжити традицію пошуку і перепоховань. Інтенсивні роботи почались із 2009 року, а вже за рік з’явилась ідея, на додачу до перепоховання та вшанування, ще організовувати військово-історичне відтворення бою дивізії "Галичина" проти радянської армії.

Театралізовані реконструкції боїв відбувались спільно з перепохованнями та вшануваннями до 2014 року. 17 липня росіяни на Донеччині збили малайзійський літак Boeing 777, вбивши майже 300 людей. У зв’язку з трагедією дійство того року скасували, потому частина реконструкторів стала до війська на захист держави, тож традицію таких масштабних театралізованих дійств до сьогодні так і не відновили. Водночас пошуки вояків і їх перепоховання продовжувались з року в рік.

Як шукали й шукають останки 

Пошуковці товариства мають книжку, де зібрані спогади дивізійників СС "Галичина", які в 1944 році змогли вийти з оточення. Вони називали місця, де самі брали участь у боях і було багато загиблих. Спочатку пошуковці їздили по селах, які вказували дивізійники, але чим далі, то ставало більш зрозуміло, що перевіряти треба не лише їх, а й місцини, де бої були менші й або ж які у записах й не фігурували. 

Відтак члени товариства об’їхали фактично кожне село у тодішніх Золочівському, Бродівському і Буському районах. Деякі зі старожилів там ще на власні очі бачили могили або навіть пам’ятали сам процес поховання, а місцеві з молодших переказували спогади діда чи баби про розташування пагорбів, чи хрестів. 

Вояків СС "Галичина" по тих селах ще досі називають "наші есеси", бо бійці, які пішли в дивізію, були самі місцеві, і ставлення до них було відповідно шанобливе і люб’язне.

Крім того, що пошуком останків займались цільово, часто вони потрапляли на цвинтар через "чорних копачів". У лісах районів, де колись йшли бої, "чорнокопи" активно шукали металодетекторами речі військового вжитку. Дехто з них, знайшовши кістки, не копав далі, а ставив помітку і звертався до когось, хто, на їх думку, міг би ці рештки забрати. Деякі ж, знайшовши поховання, його грабували, а вже потім надсилали пошуковцям локацію і фотографії. Про те, що такими речами займається Товариство пошуку жертв війни "Пам'ять", було відомо багатьом, тому до них часто звертались напряму.

фото: uk.wikipedia.org

Загинув той, хто шукав загиблих

У селі Скварява біля Золочева проживає Ігор Кузьма — саме він очолював осередок товариства "Пам’ять", який виконував пошуки останків дивізійників у тодішніх Золочівському, Бродівському і Буському районах. Чоловік із двома синами, Юрієм і Назарієм, і товаришем Андрієм Дупеличем протягом років виїжджали в експедиції на місця, шукали поховання та ексгумували останки. 

Біля цвинтаря дивізійників стоїть військовий хрест, зроблений зі снарядів, кулеметів та гармат, — в Україні таких більше немає. Його також зробили Ігор Кузьма із синами.

Після 24 лютого 2022 року Юрій, Назарій, Андрій і ще двоє товаришів, які допомагали їм в роботі, пішли на війну, і так пошуки припинились.

На жаль, у листопаді минулого року Назарій загинув. Андрій та Юрій повернулись з війни, але після втрати товариша ставати до пошуків, які колись проводили всі разом, поки не планують.

Вшанування дивізійників СС "Галичина" у 2025 році

Бої 14-ї добровольчої дивізії військ СС "Галичина" та регулярних частин радянського 1-го Українського фронту біля міста Броди на Львівщині відбувались з 13 по 22 липня 1944 року.

У ці дати щорічно з 90-х років вшановують пам’ять дивізійників, які загинули у битвах Другої світової. На жаль, в останні роки на цвинтарі вояків СС "Галичина" вшановують також пам’ять загиблих нової російсько-української війни 2014-2025 років.

Учора, 19 липня, на цвинтарі у Буську вшанували памʼять члена товариства та реконструктора боїв дивізії "Галичина", воїна ЗСУ Андрія Табінського (позивний —  Довгий).

фото: Любомир Горбач

Цього ж дня члени товариства на сільському цвинтарі села Скварява вшанували пам’ять воїна Нацгвардії Назарія Кузьми, який шукав і перепоховував останки воїнів дивізії "Галичина", був організатором і учасником перепоховань та військово-історичних реконструкцій.

фото: Любомир Горбач

Опісля члени товариства на цвинтарі дивізійників вшанували пам’ять воїнів дивізії "Галичина", реконструкторів, членів і симпатиків товариства: Героя Небесної Сотні Івана Городнюка, воїнів ЗСУ, НГУ Артема Романова, Анатолія Суліму, Олександра Марківа, Ярослава Матвіїва, Сергія Янця, Тараса Стаха, Романа Кулика, Назарія Кузьму, Андрія Табінського, Віталія Карвацького. 

фото: Любомир Горбач

Сьогодні, 20 липня, на цвинтарі перепоховають нові віднайдені останки трьох вояків дивізії "Галичина". Опісля відбудеться вшанування памʼяті воїнів дивізії та реконструкторів, які загинули під час російсько-української війни 2014-2024 років.