"Європейці не знають, як це – коли руйнують твій дім і від вибухів помирають діти": Театр Лесі про виступ на престижному французькому фестивалі

Про авіньонський фестиваль у Театрі Лесі задумувались вже давно і планували там взяти участь у 2023 році. Утім після 24 лютого зацікавленість французів українською культурою суттєво зросла, тому вирішили пришвидшити появу українського театру на сценах Авіньйону. 

Їхали до Франції автобусом, подорож загалом зайняла 6 днів. 4 з них провели в дорозі. Однак театрали кажуть, що це ще більше зблизило їхню команду. 

Відразу знали – розповідатимуть про війну

Головний режисер Театру Лесі Дмитро Захоженко розповідає, що на авіньйонському фестивалі кожного року представляють нові культури, які раніше не були репрезентовані. Так українці потрапили до списку. У театрі наголошують, що відразу знали – їхня розповідь буде про війну. 

"Спершу планували виступити з виставою  "Філоктет. Античний рейв". Вона також про війну, але в дещо іншій інтерпретації. Але виникли перепони через те, що декорації доволі довго монтувати, це складна робота. Тому ми запропонували новий проєкт – "Imperium delenda est" ("Імперія має впасти"), який створили власне як рефлексію на повномасштабне вторгнення. Це – про наші переживання",  – пояснює режисер. 

Вистава "Imperium delenda est" – це мікс поезії й пісні, які написані після 24 лютого українськими поетами і поетами, монологами самих актрис і того, як вони зустріли війну. Серед них, до речі, є ті, що вже у 2014 році тікали від війни або зараз чекають з фронту батька чи нареченого.

Захоженко додає, що однією з його найбільших пересторог було те, як сприйме виставу французька публіка, адже кожна сцена, це болюча точка, важкі теми та безкомпромісність висловлювань. Боявся, що глядачі захочуть відмежуватись від цього і не слухатимуть меседжі, закладені у виставі.

"Насправді реагували французи напевне навіть гостріше, ніж у нас. Включились просто блискавично і сприймали прекрасно. Це такий випадок, коли спрацювало все дивовижно. Ймовірно вони відчували той біль і ту силу, скільки може витримати людина", – каже режисер.

Менеджерка театральних проєктів Вікторія Швидко додає, що  "Imperium delenda est", –  це, власне, реакція на те, що відбувається зараз, і як саме все відбувається. 

"Ми свідомі того, що коїться вже впродовж 8 років на нашій землі. Натомість для європейської авдиторії це неочевидна річ. Ймовірно, навіть краще, що на цей фестиваль ми поїхали з найсвіжішою виставою – "Імперія має впасти". Потужна енергетика і гра актрис вже на 15-ій хвилині довела до сліз повний зал французів.

Одним із перших негласних відгуків для нас був відгук продюсера, який прийшов на виставу разом з куратором Фредеріком Поті. Згодом ми дізнались, що він дякував Фредеріку і сказав, що нашою виставою фестиваль для нього було врятовано. Для нас це був величезний комплімент, яко ми, щоправда не чули, але нам його переказали", – зізнається Вікторія.

Поїздки в Європу допомагають розвіятись комплексу меншовартості

Театрали відзначають, що загалом французи хочуть говорити про війну, однак не завжди знають як правильно це робити. 

"Наші театри дуже різні, а самі французи не знають, як говорити про тему війни з українськими митцями, бо ми просто невидимі. Зараз сам факт того, що відбулась ця платформа, український павільйон – надзвичайно велика перемога українських митців. Це вперше українська культура настільки масово представлена на французькому культурному полі. А найбільша театральна подія на нашому павільйоні це була наша вистава. Вона була різноманітна і цікава. А та цікавість до нас, яку проявляла французька сторона, хочеться вірити, матиме наслідки та продовження. Бо культурний продукт, який продукує Україна, є на європейському рівні. Театру необхідно представляти це на європейській сцені. Такі поїзди у Європу дуже допомагають розвіятись цьому комплексу меншовартості. Згодом розумієш, що в Україні створюється дуже багато якісного культурного продукту, який не те що не поступається, а в певних моментах набагато чесніший", – каже Дмитро Захоженко.

Те, що участь у Festival d'Avignon матиме позитивні наслідки підтверджує і Вікторія Швидко. Менеджерка каже, що вже отримали цікаві пропозиції на участь у фестивалях Німеччини та ще двох у Франції – як на цей рік, так і на 2023-й. 

"Чесно кажучи, не сподівались, що це буде так швидко і співпраця буде такою активною. Прем'єра   "Imperium delenda est", відбулась ще в червні, тут в Україні отримали на неї дуже багато позитивних відгуків. Ця реакція, яка вийшла з внутрішнього переживання наших актрис породила потужний меседж люті і стійкої позиції. Люди, котрі полишали наш зал після вистави, говорили про ті емоції, які зараз важливо відчути. Це така можливість легалізувати свою лють в публічному місці. Вона дає катарсис, як би це банально не звучало", – наголосила Швидко.

Донесли французам, що таке українська лють

Менеджерка згадує, що через технічні проблеми із субтитрами, перекладали не все, що відбувалося на сцені. Попри те, поруч із нею сиділи французи, які плакали.

"Це був такий момент емпатії, який навіть не потребував вербальних  конструкцій. Там також є багато агресивних моментів. І оскільки європейці не мають того емпіричного досвіду, як це, коли руйнують твій дім, діти помирають від вибухових хвиль, або ти просто прийшов на зупинку і за секунду загинув – для них це виглядає як фільм, або ж віддалена реальність. Їм тому дуже складно зрозуміти момент відвертої люті. Саме оце ключове слово – лють, наскрізний емоційний наратив, який зараз існує в Україні", – каже Вікторія. 

Вона вважає, що лють, якою пронизана "Imperium delenda est" може стати наріжним каменем  того, що ми будемо робити після перемоги. Бо хоч українці лютують, вони також створюють світ взаємодопомоги, вдячності, підтримки тим, кого навіть не знають.

"Україна в принципі для європейців є доволі екзотичною країною. Дуже часто Україна фігурує в контексті старої Європи через когось іншого. Вона виникає в польських виставах, чи навіть російських – як частинка чогось. І дуже мало, як на мене, є голосу власне українського, який говорить сам за себе. Коли ми говоримо, хто ми такі, чому ми такі й чого ми хочемо. Зараз, в цих трагічних і жахливих подіях, пов'язаних з війною, окупацією і геноцидом, ми мусимо просто повірити, що наш голос є, він існує. Потрібно почути, як він звучить, і дати його почути іншим. Це дуже важливий момент і його треба зловити та зайняти своє місце на цій широкій світовій арені", – наголосила Вікторія Швидко.