"Під час війни майже перестали існувати бізнеси-"середнячки": консультантка Ольга Йолтуховська, яка потрапила до Книги рекордів України

Бізнес-консультантка та співзасновниця Big Mama Business Solutions львів'янка Ольга Йолтуховська потрапила до Книги рекордів України, провівши 45 стратегічних сесій для компаній та організацій у рекордні 4,5 місяці 2025 року. Вона вважає своєю місією допомагати українським підприємствам масштабуватись, знаходити проривні стратегії, створювати нові робочі місця. У її портфоліо – понад 200 компаній – від дрібного бізнесу до відомих національних брендів. 

Про те, чому саме під час війни в Україні зріс попит на консалтингові послуги, чому одні бізнеси стрімко розвиваються навіть в умовах повномасштабного вторгнення, а інші на межі закриття Ольга Йолтуховська розповіла в інтерв’ю "Еспресо.Захід".

Фото: Ольга Йолтуховська

Ольго, чи означає ваш рекорд, що під час війни у бізнесу зросла потреба у консалтингу і  все більше підприємців розуміють, що вчитись на власних помилках – надто дорого?

Зріс попит не лише на консалтинг, а загалом на стабілізацію бізнесу. З’явилось більше розуміння, що треба рухатись вперед. У мене виникло порівняння зі спортом. Будь-хто може пробувати займатись спортом, але ніхто не може стати професійним, видатним, спортсменом без тренера. У будь-якого бізнесу настає період, коли треба робити трансформації, які допоможуть зростати. Бізнес-консультанти, які мають міжнародну сертифікацію, досвід, і головне, які мають власні бізнеси, бачать, як працює бізнес як з середини, так і ззовні. 

Для мене важливо, що бізнеси зараз розуміють потребу брати інсайдерську інформацію, порівнювати чужий досвід зі своїм бізнесом. Напевне, у цьому криється попит на ці послуги.  Ще один нюанс, чому такими послугами користуються не тільки великі корпоративні компанії, а й малий та середній бізнес, – підприємці розуміють, що краще з бізнес-консультантом пройти швидку дорогу, аніж у такий важкий час набивати власні гулі. Це виходить дешевше, ніж проходити цей шлях самостійно.

Нині як ніколи треба бути готовим до викликів. Бізнес-стратегія дає розуміння і готовність до того, з якими ризиками ти можеш стикатись.

А як підприємцю знайти консультанта, який підійде саме його бізнесу. Бо  в тому ж ТікТоку чи на YouTube сотні "експертів", які обіцяють за тиждень навчити як заробити мільйон?

Це так звана інфоциганщина. Коли я знайомлюсь з потенційними замовниками, одне з перших запитань, яке мені ставлять – чому тебе так мало онлайн. Я особисто не вірю лікарю чи тренеру, який пропонує свої послуги онлайн. Повірю тоді, коли я прийду на прийом, він мене продіагностує, призначить аналізи, УЗД, аби встановити діагноз. У мене плюс-мінус такий же підхід – перед тим, як переходити до стратегії, треба провести діагностику бізнесу, як зовнішніх, так і внутрішніх процесів, аби зрозуміти, де є слабкі місця, а де навпаки – переваги. У мене є своя система діагностики бізнесу.

Що це за система?

Насамперед ти маєш знати, що про тебе думає твій клієнт. Ти маєш постійно вивчати конкурентне середовище і свою цільову аудиторію. Якщо ти не робиш аудит маркетингу, не опитуєш команду на залученість, на вигорання, і не ведеш фінансово-управлінську звітність (звичайну аналітику своїх досягнень), то ти не розумітимеш, куди ти рухаєшся. Тобто завжди треба починати з діагностики бізнесу перед тим, як намагатись щось змінити. 

Якщо вже проводити аналогію з лікарем, то до лікаря зазвичай йдуть, коли уже щось болить. З якими проблемами найчастіше йдуть до бізнес-консультанта?

Три основних проблеми: фінансова нестабільність, коли немає фінансового резерву, який може підтримати у часи складних викликів. Друга – неготовність команди або її повна розбалансованість. При цьому бізнеси у цьому дуже схожі. Третє – не систематизовані бізнес-процеси, які тягнуть броунівський рух. Це три основні причини, які негативно впливають на бізнес.

Наскільки серйозною для бізнесу нині є проблема з кадрами? 

Нині колосальна проблема в кадрах. Однак проблема не лише у дефіциті кадрів. Якщо ми не проводимо зустрічі з командою, не дивимось на їх проблеми, залученість, не включаємо емпатію, – вона буде вигорати. 

До повномасштабної війни ніхто не думав, що таке кадровий резерв. Тепер він критично необхідний.  Якщо ти розумієш, що у тебе слабке місце – "продажники", то у тебе щонайменше дві-три людини має бути на заміну. Або якщо у тебе будівельна компанія, а хлопців забирають в армію, то має бути сформований резерв. Переучування інших працівників, як правило, дає дуже погані результати. 

Також якщо у бізнесі немає елементарних систем наставництва, пошуку лідерства, соціальних програм, то рано чи пізно ти зіткнешся з тим, що у тебе не буде кадрів.

Наскільки повномасштабне вторгнення змінило бізнес-середовище в Україні?

Особисто я звернула увагу на один момент. Бізнеси, які й до пандемії, і до повномасштабки були системними, виросли. Не хочу зараз називати торгові марки, але є бізнеси, які стрімко пішли вгору. А бізнеси, які й до того були несистемними, постійно гасили пожежі, у них не було стабілізованих бізнес-процесів або закрились, або перебувають у серйозній стагнації.

Перестали існувати "середнячки". Якщо ми беремо сегменти, то ми або дивимось на мас-маркет, або преміум-проєкти з високим сервісом і якістю продукції. Інколи бізнес через це губить фокус. Наприклад, працював у сегменті low premium – middle up, а у зв’язку з тим, що у населення стрімко падає платоспроможність, скочується у мас-маркет. Але при цьому працює за старими моделями.

Чи означає зникнення підприємств "середнячків" це, що у нас зник середній клас, який тільки починав формуватись. Є або дуже бідні люди, або багаті?

Так, середній клас, на жаль, почав програвати. Оцей розрив, навіть якщо порівнювати з 2020 роком, коли почалась пандемія, – дуже помітний. І, до речі, зараз замовляють мої послуги або молоді компанії, які стрімко ростуть (є бізнеси, яким рік-два, але у них вже є значний запас міцності – як фінансової, так і кадрової), або це уже компанії з двадцятирічним досвідом на ринку, які завжди були системними.

За останні роки у Львові закрились десятки ресторанів. На їхньому місці з’являються інші, які за кілька місяців також закриваються. Як ви, як ресторатор, вважаєте, чи варто зараз взагалі інвестувати кошти у ресторанний бізнес?

Колишніх рестораторів не буває, але свій останній проєкт у HoReCa я продала у 2021 році та сфокусувалась на консалтингу. На сьогодні я консультую не тільки ресторани і HoReCa, а й виробників, і медичний бізнес. Але є певна профдеформація: коли заходжу у ресторан, і бачу, що там відбувається. 

На мій погляд, все криється в маркетингу. Мені близький підхід Вардкеса Арзуманяна – там є маркетинг і правильне сегментування. Про що йдеться? Якщо ти не знаєш точки болю і вигоди, які твій клієнт отримує від товару чи послуги, які три пропонуєш, твій бізнес буде програшний. Якщо ти не знаєш свою фінансову модель, ти можеш швидко просісти. Тому, відкриваючи ресторан, треба розуміти, хто твій клієнт, які точки болю, завдання та вигоди ти для нього закриваєш. І не забувайте, що ресторан – це завжди про атмосферу. 

До речі, кілька років тому я проводила дослідження ресторанного ринку у Польщі. Що раніше українець цінував, коли відвідував новий заклад? Атмосферу і смак. Для поляків на першому місці була ціна. І для мене це було відкриттям. Тепер і ми прийшли в ту еру, коли заклади обирають за їх ціновою політикою. Бо якщо я хочу піти в ресторан, я розумію, що у ресторані має бути дорого, але в ресторані як маю отримати цю емоцію і всі послуги, які я очікую. А якщо я йду в Макдональдс чи кебабну, я розумію, що плачу 130 грн і отримують просто шаурму. Але я від них і не очікую отримати атмосферу чи емоцію. Мабуть, проблема якраз у тому, що коли відкриваються нові заклади, власники не розраховують усі ці моменти. Просто смачної їжі у ресторані недостатньо.

Якщо людина ніколи не займалась бізнесом, але тепер вирішила змінити життя, чи втратила роботу і вирішила розпочати власну справу, з чого їй починати?

Якщо у тебе ще немає капіталу і достатнього ресурсу (це час, капітал і люди), то Мінцифри пропонує круті проєкти – курси з підприємництва для ветеранів, внутрішньо переміщених осіб чи для молоді. На них люди вчаться якраз того, що таке підприємництво і з чого починати. Я підписала довір з департаментом Дія.Бізнес і буду їх у червні стратегувати, тому знаю їхні програми. Це справді дуже якісні і класні програми. 

Крім того, при будь-якій військовій адміністрації є центри підтримки підприємництва, де вчать, як відкрити бізнес. Далі, коли ти уже відкрив свій бізнес, на допомогу приходять різні бізнес-спільноти та клуби. У них уже можна "прокачатись" і завдяки таким самим учасникам, як ти, плюс завдяки спікерам, які приїжджають у ці клуби й розповідають про свій власний досвід. Також я б радила, не забувати, що книжка – це найкращий інструмент у пошуку нових навиків і нових можливостей. До того ж можу порадити знайти собі бізнес-ментора, який вас буде прокачувати як тренер. По-перше, він знайде ваші слабкі місця, а по-друге, він буде вас підсилювати у тих проєктах чи тих сферах, де ви слабкі. 

Чи бували у вас клієнти, яким ви казали: слухай, бізнес – це не твоє, працюй як найманий працівник?

На стратегуванні такого немає. Перед тим, як почати стратегування, а проводжу анкетування, аби зрозуміти, на якому рівні бізнес перебуває. Але якщо у приватній бесіді чи на приватній менторській годині зі мною спілкується людина і я бачу, що вона зовсім без підприємницької жилки, то звертаю увагу на те, що їй треба або підтягнути навики, або шукати роботу за наймом. Я не люблю придумувати те, чого немає. Мабуть, у цьому я трохи незручна, але якщо я бачу, що "кіна не буде", то не бачу сенсу обнадіювати людину.