Чому малим річкам України загрожує зникнення і як повернути їх до життя: поради від природоохоронців

До Всесвітнього дня річок 28 вересня WWF-Україна звертає увагу на проблему поступового зникнення малих річок в Україні

За останні десятиліття тисячі малих річок деградували або повністю зникли через людську діяльність та зміну клімату, зауважує Всесвітній фонд природи WWF-Україна. Сьогодні побачити живу, вільну, в природному стані річку поруч із домівкою – рідкість. Водночас саме малі річки живлять середні та великі водотоки і є частиною, зокрема, транскордонних басейнів, у яких розташована більшість країн світу.

фото: надали в WWF-Україна

Основні причини зникнення та деградації малих річок 

• надмірна зарегульованість річкового стоку (наявність великої кількості водосховищ і ставків у їхніх басейнах);
• істотна зміна конфігурації (обрисів) русел і заплав (спрямлення, днопоглиблення, осушення, будівництво захисних дамб);
• значний рівень забруднення водних об’єктів;
• недотримання вимог законодавства стосовно водоохоронних зон і прибережних захисних смуг та невиконання режимів господарювання в їх межах;
• наслідки зміни клімату (через підвищення температури повітря збільшується випаровування води, що призводить до дефіциту вологи. Також негативний вплив має зменшення кількості опадів та їх перерозподіл за сезонами). 

Окрім того, десятки малих річок у великих містах зникли під асфальтом, їх перетворили на підземні колектори або ж вони висохли через засмічення й замулення джерел і криниць. 

фото: надали в WWF-Україна

Наслідки зникнення малих річок для природи й людей

Команда Всесвітнього фонду природи WWF-України наголошує: зникнення малих річок веде до зменшення біорізноманіття, втрати рибних ресурсів, заболочення територій і скорочення загальної річкової мережі. Це також впливає на середні й великі річки, оскільки малі водотоки є їхніми "капілярами". 

"Стан малих річок безпосередньо визначає здоров’я всієї річкової мережі країни. Вони формують водні ресурси, впливають на гідрологічний режим і якість води більших річок, а також створюють природні ландшафти", – пояснює керівниця напряму "Вода" WWF-Україна, кандидатка географічних наук Оксана Коноваленко. 

фото: надали в WWF-Україна

Екосистемний підхід у відновленні та оздоровленні малих річок 

Зупинити деградацію малих річок неможливо, якщо розв'язувати проблему локально. Потрібно глобально повертати річки до максимально природного стану.

Як наголошують природоохоронці, екологічне відновлення річки з максимальним наближенням до природних режимів має включати:

• Надання річці певного простору для вільного протікання, зокрема й у горизонтальній площині.
• Забезпечення безперервності потоку води й середовищ існування, відповідно, наближення гідрологічного режиму до природного.
• Під час відновлення річок важливо дати час природним процесам зробити свою роботу. Річки мають властивість до самоочищення та самовідновлення, якщо створити їм сприятливі умови (прибрати бар’єри, зменшити забруднення, дати достатній простір для течії).

Один із методів оздоровлення річкових екосистем – відновлення вільної течії річок шляхом демонтажу гребель і застарілих перешкод на них. Над цим, зокрема, працюють масштабні європейські проєкти, як-от Open Rivers Programme і RESTORIVER. Ці програми працюють і в Україні. 

Топ-5 переваг демонтажу гребель 

1. Відновлення екосистем. Будівництво гребель часто порушує природну динаміку та функціонування річок. Їх демонтаж сприяє відновленню природних процесів, таких як транспорт наносів і міграція риб. Це позитивно впливає на стан річкових екосистем, сприяє відновленню біорізноманіття та поліпшує умови для існування водних організмів.
2. Покращення якості води. Греблі сприяють накопиченню осаду, мулу та забруднювальних речовин, що погіршує якість води. Відновлення природної течії сприяє зменшенню застою води, покращенню її аерації та природної фільтрації, що веде до підвищення якості водних ресурсів та здатності до самовідновлення (самоочищення).
3. Забезпечення міграції риб і водних організмів. Вільна міграція є критичною для багатьох видів риб та інших водних мешканців, адже вона необхідна для їх розмноження, харчування та підтримання екосистемного балансу. Греблі, блокуючи ці маршрути, негативно впливають на популяції риб і змінюють природні умови для їх існування: з 1970 року чисельність мігруючих прісноводних риб у Європі скоротилася на 75%. Демонтаж гребель та застарілих перешкод дозволяє відновити ці міграційні шляхи та природні оселища.
4. Зменшення ризиків затоплення. Старі або пошкоджені греблі можуть становити загрозу затоплення прилеглих територій, особливо в населених пунктах. Натомість їх демонтаж допомагає знизити ці ризики, водночас підвищуючи безпеку населення та територій.
5. Економічна ефективність. Утримання й ремонт старих гребель може бути значно витратним. Тож демонтаж часто є економічно більш  доцільним рішенням у довгостроковій перспективі, адже дає змогу уникнути постійних витрат на обслуговування й ремонт.

Команда WWF-Україна наголошує: вільнотекучі річки – це не лише вимога національного екологічного законодавства, а й важливе євроінтеграційне зобов’язання України як країни-кандидата на вступ до Європейського Союзу.  

Для довідки. Всесвітній день річок відзначають у четверту неділю вересня. Це свято, запроваджене у 2005 році, спрямоване на підвищення обізнаності про важливість річок та стимулювання заходів з їх збереження. 

Open Rivers Programme – це міжнародна програма, спрямована на подолання проблеми фрагментації річок у Європі шляхом фінансової підтримки проєктів з видалення гребель та інших штучних перешкод, з метою відновлення вільної течії річок  збереження біорізноманіття. Програма була створена завдяки фінансовій підтримці благодійного фонду "Аркадія" (Arcadia), який працює у сферах захисту природи, збереження культурної спадщини та відкритого доступу до знань.

Проєкт RESTORIVER спрямований на підвищення здатності річок і їх прибережних зон адаптуватися до змін клімату, що потенційно може знизити ризик посух, повеней і тривалих теплових хвиль. Проєкт RESTORIVER підтримує Програма Interreg Danube Region Programme, яку співфінансує Європейський Союз. Він охоплює 6 країн – Болгарію, Хорватію, Угорщину, Румунію, Сербію, Словаччину та Україну. WWF-Україна також серед партнерів проєкту.