Два дрони допомогли знищити шість танків: як львівські волонтери допомагають у війні з рашистами

Більшість українців знає про існування великих благодійних фондів, таких як "Повернись живим", чи "Фонд Сергія Притули", однак існують сотні, коли не тисячі менших, які точково допомагають закривати ті чи інші потреби військових і цивільних у зоні бойових дій.

До таких належить і ГО "УкрДух", що виникла у Львові на початку весни цього року. Основна їхня мета – особисто доставляти потрібні речі в гарячі точки просто в руки тим, хто цього дійсно потребує.

Голова ГО "УкрДух" Андрій Цюцюра розповів "Еспресо.Захід" про діяльність організації та те, які зараз основні потреби у військових.

Коли виникла ваша організація? Яка основна мета діяльності?

ГО "УкрДух" з’явилася десь на другий тиждень повномасштабної війни. Організація об’єднала моїх друзів по спорту, адже велику частину часу до цього я займався дзюдо та кікбоксингом. Спершу ми збирали різну допомогу власними силами, а згодом почали співпрацювати з іноземними партнерами, а саме з американським фондом UАСC. Завдяки їхній підтримці та фінансуванню змогли забезпечувати значно більші обсяги доставок. Загалом наша основна мета – особисто доставляти в гарячі точки, де ніхто не їздив або куди мало хто їхав, усе необхідне солдатам на передовій і цивільним.

Надали допомогу на 8 млн грн

Допомога надходить від українців чи від іноземців?

Ми практично ніколи не збирали кошти. Так, поширюємо наші реквізити, але туди майже ніхто не надсилає грошей. Чесно кажучи, за весь час нашої роботи надали різноманітної допомоги на 8 млн грн. З них лише кілька тисяч – це гроші, які надіслали нам на рахунки. Ми самі скидалися грошима на перші машини, які везли військовим. А згодом знайшли іноземних партнерів з UАСC, там працюють вихідці з України, які готові допомагати у великих масштабах.

Розкажіть, які потреби у військових і цивільних, як виглядає ваша робота? Чи допомагаєте конкретно львівським військовим, чи всім?

Більшість замовлень робимо за попередніми поїздками. Їдемо на передову, знайомимося з військовими та цивільними, дещо по телефону з'ясовуємо. Вивчаємо, кому що треба, й наступного разу привозимо. Наприклад, приїхали в Харків, побачили, що там ситуація плачевна. Люди живуть у метро, є потреба у продуктах. За тиждень-два закупили продуктів на мільйон гривень і повезли. Познайомилися з людьми, які готують 8 тис. порцій їжі щодня для харків’ян, відвезли їм цю допомогу. Або поїхали у Миколаїв, побачили, що ситуація плюс-мінус нормальна, але там з нами сконтактував священник із села, де поряд точаться бої. Люди живуть у підвалах, їх розбомбили. Почали просити, щоб ми їх звідти вивезли. Частково змогли евакуювати людей.

Стосовно військових, то ми – не ті волонтери, які приїжджають в Донецьку область, фотографуються біля вивіски й на найближчій заправці передають допомогу. Ми їдемо до військових просто на передову. Здебільшого привозимо машини, бо вони там фактично розхідний матеріал. Зараз веземо 7 машин і 10 дронів. Дрони – дуже необхідна річ, яка помагає розвідці й артилерії. Часто возимо різні запчастини. Зараз влітку великий запит на кросівки. Армія – це ж не дитсадок, всім кросівки не повезуть. Тобто веземо те, чого військовим не надають достатньо. З одного боку, кросівки – це не критична річ, але з іншого – роблять умови для військових трішки комфортнішими. Завжди також беремо якусь їжу, для прикладу, тушонки. Бувають індивідуальні замовлення. Люди збирають гроші для когось конкретного, для "свого" солдата, ми ж допомагаємо зв’язатися з начальством, адже зібрана машина не може належати конкретному бійцю, вона має бути задіяна для потреб усього батальйону, де він служить.

Загалом різних замовлень багато. Один дрон коштує в районі 300 тис. грн. Ми знаємо, де є наші групи розвідки і військові, які вміють ним користуватися та застосувати з максимальною користю. Тому веземо таким людям, а не всім, незалежно від того, де вони і які завдання виконують.

Стосовно львівських чи не львівських військових... Ні, ми допомагаємо всім, хто дійсно має потребу. Насправді, через те, що у Львові  багато волонтерів, дуже багато людей допомагає нашим бійцям, зокрема, 80-ці. У нас є такі військові якими нехтують чи немає кому допомогти. Хоча зараз наша поїздка буде і до львівських бійців, які перебувають у дуже гарячій точці.

Найбільша потреба – це машини, дрони, тепловізори

З того, що ви бачили, чи достатнє забезпечення у військових?

Забезпечення дуже добре, на загал є достатньо амуніції, їжі, зброї. Просто є певні моменти, коли в когось на передовій щось порвалося, щось згоріло і їм щось потрібно. Найбільша потреба – це машини, дрони, тепловізори, тепловізійні приціли. Цього є небагато. 

Маленькі ГО та БФ можуть приносити більше користі, ніж великі

Наскільки виросла ваша організація за цей час, чи маєте якусь мету стосовно розвитку ГО?

Ми ніколи не мали на меті ставати великою організацією. У нас інші цілі, ніж у таких великих організацій, як "Повернись живим", чи "Фонд Сергія Притули". Вони намагаються чим більше забезпечити передову. Однак така масштабність, на мою думку, не завжди дає великий коефіцієнт корисної дії. Вони можуть "сліпо" давати допомогу, бо не можуть таку велику кількість перевірити й не завжди розуміють, куди вона йде. Часом тим військовим, які не є на передовій, яким вона, в принципі, може, й не потрібна, бо в них зовсім інший напрямок та інші завдання. Ми ж все особисто перевіряємо, особисто веземо військовим.

Читайте також: НАТО буде вчитися у наших медиків, – волонтерка батальйону Госпітальєри Ірина Цибух

До того ж, є не так багато людей, які хочуть їхати на передову і яким можемо довіряти. Є такі, які були з нами, але після того, як потрапили під обстріли, більше не їдуть. А нас обстрілювали не раз, часом уночі їздимо по передовій. Тому тут треба мати і характер, щоб в екстреній ситуації не розгубитися. Багато людей таких не набереш. Є я і мій друг Василь, з яким разом їздимо. Він з частиною людей, і я з частиною людей. Тому до якоїсь гіпермасштабності не цілимося. Бо тоді буде конвеєр, коли багато роботи, а якість цієї роботи не приноситиме достатньо ефекту.

Тобто, так розумію, плануєте продовжувати займатися волонтерством?

Чесно, я навіть ніколи не називав себе волонтером. Просто стараємося допомогти, бо не хочемо, щоб воно перейшло сюди до нас. Для багатьох ця війна вже стала, як кіно, коли люди думають про нову серію серіалу. Але не треба забувати, що це наша реальність, ми маємо допомагати нашим військовим. Бо бачу люди вже почали думати більше про звичну рутину, хоч у нас досі триває війна. Якщо москаль прийде сюди, то не пожаліє ні наших дітей, ні жінок, ні грошей не дасть заробити. До речі, після багатьох поїздок назбирали чимало відеоматеріалу, створюємо кліп, щоб показати, як там насправді нелегко і що не треба розслаблятися.  

Я вже звик, що кожних вихідних ми їдемо в гарячі точки, в понеділок робимо звітність, вирішуємо якісь свої питання, закриваємо нові потреби військових і знову їдемо туди, де триває війна. Коли привезли два дрони з тепловізорами, то вже на третій день нам скинули відео, як наші військові знищили шість танків завдяки тим дронами. Коли бачиш результат, це дуже стимулює, надихає працювати та допомагати далі.

Стежте за різними регіонами, новинами Львова, України та світу з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу  facebook-сторінку  та  телеграм-канал