День вишиванки: історія, традиції та цікаві факти

Про це повідомляє "Еспресо.Захід". 

Історія Дня вишиванки

В Україні День вишиванки почали відзначати у 2006 році, його ініціатором стала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк. Одного дня дівчина запропонувала одногрупникам та студентам обрати якийсь день і всім разом прийти у вишиванках. Тоді цю ідею підтримали не лише студенти, але й викладачі. З роками традиція набрала популярності по всій території України.

Свято вишиванки покликане популяризувати вишитий етнічний одяг та вшановувати українські традиції. Цьогоріч йому виповнюється 17 років. 

Як українці святкують День вишиванки

Спеціальних заходів на День вишиванки не існує. Однак щороку у цей день прийнято одягати національне вбрання на роботу, зустріч із друзями чи навіть у колі сім'ї. В Україні також проводять особливий флешмоб, який полягає в тому, що люди одягаються в національний одяг, фотографуються та викладають світлини в соцмережі. В мирні часи в багатьох містах проводили концерти, фестивалі, ярмарки та фотосесії.

Цікаві факти про вишиванку:

• У кожному регіоні України для вишивки сорочки існує свій крій, візерунок і колір. Для центру України характерні чорно-білі сорочки, на Полтавщині носили сорочки білі з білою вишивкою, на Волині і Чернігівщині - сорочки з червоно-білою вишивкою. Самі різноколірні і яскраві вишиванки створювали умільці на півдні України, а також в Карпатах і Закарпатті, на Буковині і Гуцульщині.
• Кожен колір у вишивці має своє символічне значення: червоний означав любов і пристрасть, чорний - втрату і тугу, білий - невинність і чистоту, жовтий - радість і надію, синій - воду, небо, спокій і жіноче начало.
• Першим, хто поєднав українську вишиванку із буденним одягом став Іван Франко. Саме він скомбінував вишиту сорочку із піджаком. В такому вигляді його можна побачити на 20-гривневій купюрі.
• Вишиті візерунки на сорочці наносили на найуразливіші частини тіла - горло, груди і сонячне сплетення.
• На зворотному боці вишитої сорочки в жодному разі не мало бути вузликів, бо вважалося, що вони можуть стати причинами помилок і нещасть в житті тієї людини, що носитиме вишиванку.
• Вдавнину вишиту сорочку не можна було придбати. Кожна дівчина повинні була сама вміти її вишити. А в селах кожна дівчина-наречена перед весіллям зобов'язана була вишити особливу святкову сорочку своєму нареченому.
• Вишиваючи весільну сорочку для коханого, дівчина нашіптувала старовинне заклинання-молитву на вірність. У народі вважалося, що якщо сорочка втратить свою білизну після прання, значить, "чоловік вскочив у гречку".
• Вишиванку - вишиту сорочку з білого полотна і вишиту багатим традиційним візерунком українці носили тільки у свята. У будні носили так звані "будэнки" - просто скроєні сорочки з небіленого полотна сірого кольору.
• Першу сорочку новонародженому малюкові шили з ношених батьківських речей. Люди вірили, що в цьому одязі зберігається батьківська енергія, яка захистить дитину від пристріту і хвороб. Причому, дівчаткам робили сорочку з сорочки матері, а хлопчикам - з батьківських. Перші візерунки-оберіги були особливими: для дівчинки вишивали сорочку чорним візерунком, символом родючості, який, в майбутньому повинен захистити від безпліддя. На хлопчика надівали сорочку, вишиту синім і зеленим, захищаючи від природних стихій і травм.