Чому Садовий вперто не хоче позбутися праху радянського диверсанта Кузнєцова

Хтось вважає, що прах радянського розвідника треба віддати родичам з Росії, бо у Львові його могила недоречна. Але є й ті, хто не хоче йти на такі поступки росіянам. Що робить прах російського диверсанта у Львові, чому його досі не позбулися і чи взагалі на Пагорбі слави похований Кузнєцов - у матеріалі "Еспресо.Захід".

Невідомі хотіли викрасти прах Кузнєцова

У ніч проти 24 липня 2023 року невідомі намагалися дістати прах диверсанта-розвідника з його могили на Пагорбі слави. Така спроба виявилася невдалою, а вандалів уже шукає поліція.

"Якесь недолуге хотіло вкрасти прах Кузнєцова. Спроба невдала. Тепер працює поліція. Повторюсь. Кузнєцов нам не потрібен, але просто так – не віддамо. За деталями до ГУР", – написав мер Львова Садовий. 

Суд вирішив віддати прах диверсанта російським родичам

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду України ще два роки тому ухвалив, що треба задовольнити прохання родичів агента НКВС Миколи Кузнєцова. Вони зверталися по дозвіл перепоховати його зі Львова до Єкатеринбурга.

Про це йдеться в рішенні суду за 15 червня 2021 року. Тоді суд підтвердив, що родичка Кузнєцова Маргарита Брюханова зібрала всі документи, необхідні для перепоховання родича, тому міська рада не має повноважень дозволяти чи забороняти перепоховання.

Садовий не дозволив перепоховання

Натомість виконавчий комітет Львівської міської ради у жовтні 2021 року не надав дозволу на перепоховання останків з Пагорба слави у Львові на Широкореченському військово-меморіальному комплексі у м. Єкатеринбурзі агента НКВС Миколи Кузнєцова.

Тоді мер Львова Андрій Садовий заявив: "Це вже не перше таке судове рішення у цій справі… Наша позиція однозначна — ми не співпрацюємо з окупантами!"

Садовий тоді нагадав про українців, яких незаконно утримувала російська влада. Мер вважав, що на прах агента НКВС можна було б обміняти українських військових, котрі перебували в російському полоні. Проте цього так і не сталося.

Така позиція мера викликала обурення у деяких політичних діячів, які наполягали: кату українців не місце у Львові.

"Що? Що такого мер Львова виторговує? Натомість його стараннями під прикриттям патріотичної демагогії і далі залишається у Львові надмогильний пам‘ятник Ніколаю Кузнєцову, російському диверсанту, члену групи Судоплатова, який відповідав в НКВС за знищення українських патріотів", – писав тоді Микола Княжицький.

Чому Кузнєцов – важлива фігура для росіян

Микола Кузнєцов – радянський диверсант, агент НКВС. За офіційною версією, був ліквідований у березні 1944 року внаслідок перестрілки з бійцями ОУН-УПА, які прийняли його, переодягненого в уніформу військовослужбовців Вермахту, за німецького дезертира.

За даними Вікіпедії, справжнє ім'я Миколи Кузнєцова – Никанор. Народився він 1911 року в селі Зирянка Пермської губернії. Радянський диверсант, спецагент-ліквідатор, агент НКВС під час Другої світової війни виконував терористичні та провокаційні завдання радянського командування в Рівному та Львові.

Никанор народився в заможній сім'ї старообрядця. Освіта – незакінчена середня. Всупереч написаному пізніше в його офіційних радянських біографіях, в КПРС ніколи не був.

Після закінчення школи Кузнєцов навчався в Тюменському сільськогосподарському та Талицькому лісовому технікумах. Самостійно вивчав німецьку мову, знав мови есперанто, комі, а також польську й українську.

1939 року Кузнєцов познайомився з випускником курсів підготовки керівного складу НКВС Михайлом Журавльовим – майбутнім наркомом внутрішніх справ Комі АРСР. Через декілька місяців Журавльов рекомендував Кузнєцова начальнику відділення відділу контррозвідки НКВС Леоніду Райхману як здібного агента.

У Москві Кузнєцова залучили до стеження за дипломатичним корпусом словацького та німецького посольств. Для цього йому видали паспорт радянського зразка на ім'я німця Рудольфа Шмідта. Кузнєцов швидко став вхожим у дипломатичні кола Москви, роздобув чимало важливої інформації та навіть організував вербування словацького дипломата.

Цей талановитий енкавеесівець справді знищив декілька нацистських посадовців. Але у НКВС він працював у 4-му управління (диверсії і терор за лінією фронту) НКВС старшого майора П. А. Судоплатова. Того самого ката Судоплатова, який особисто вбив Євгена Коновальця.

Зокрема, вранці 9 лютого 1944 року Кузнєцов застрелив віцегубернатора Галичини Отто Бауера та шефа канцелярії президії галицької адміністрації Гайнріха Шнайдера біля їхньої резиденції навпроти будинку Івана Франка. Недалеко від місця злочину Кузнєцов підкинув сфабрикований документ, у якому нібито йшлося про наказ проводу ОУН вбити Бауера. Коли нацисти знайшли цю фальшивку, це спровокувало низку каральних заходів проти українських націоналістів.

За однією з версій, у ніч на 9 березня 1944 в с. Боратин (тепер – Бродівський район) групу Кузнєцова захопила чота "Гуцулка" сотні "Чорногори" з куреня "Шугая". Переодягнених в одяг вояків Вермахту радянських агентів партизани сприйняли за дезертирів. Зазвичай упівці лише обеззброювали таких людей. Проте "Чорногора" послав по перекладача. Двоє інших членів групи Кузнєцова добре не володіли німецькою. Тоді Кузнєцов начебто попросив закурити, підійшов припалити до гасової лампи, витягнув з-під свого кашкета гранату й ліг на неї (за іншою версією, він загинув у перестрілці). Двох його супутників застрелили.

Кузнєцову посмертно надали звання героя Радянського Союзу. У липні 1960 року Кузнецова перепоховали з почестями на Пагорбі слави у Львові.

Упродовж 1990-1991 рр. у львівській пресі з'явилася низка протестів учасників українського підпілля проти увічнення пам'яті Кузнєцова. Розпочалися дискусії про демонтаж пам'ятника Кузнецову на вулиці 30-річчя Перемоги (тепер – Свєнціцького). Проблему вирішили його земляки, які запропонували віддати пам'ятник їм. Нині він стоїть у містечку Талиця, де Кузнєцов навчався.

2000 року в міську раду Львова надійшов лист від ветеранів Єкатеринбурга з проханням посприяти в перепохованні Кузнєцова в Єкатеринбурзі. Комісія з військових поховань відмовила їм.

Чи справді на Пагорбі слави похований російський диверсант?

Про те, що на Пагорбі слави похований не Кузнєцов, говорив багаторічний директор Львівської картинної галереї Борис Возницький. Він свого часу спілкувався з людьми, яких співробітники КДБ допитували наприкінці 1950-х років. У 2009 році Возницький опублікував статтю, в якій писав, що Кузнецов насправді загинув не в Боратині (Бродівський район). За словами допитаних людей, КДБ змусило їх говорити про те, що це був росіянин, переодягнений у німецький мундир. А насправді на Пагорбі слави у Львові лежить німецький солдат.

Тож усі ці перипетії, судові справи та спроби крадіжки праху Миколи Кузнєцова можуть бути даремними.