Російська пропагандистка Ольга Скабєєва в одному з телеефірів пожалілася на "лінгвістичні " катування, які українські військові влаштовують її землякам, однак переплутала слова і переклала слово "паляниця" як "полуниця" ще й перекрутила його на свій лад — "пОлянІца"
Чому деякі українські слова стають "каменем спотикання" для росіян, пояснила головна редакторка видавництва "Віхола", авторка книжок "Чути українською", "Бачити українською" і "Перемагати українською" Ольга Дубчак, передає "Еспресо.Захід". Розмова з дослідницею української мови відбулася у рамках події "Мова на війні", організованій Бібліотекою Українського католицького університету.
Як пояснює Ольга Дубчак, це мовне явище бере свої витоки ще з біблійних часів, коли два ізраїльські племена (жителі Галааду та єфремляни) воювали один з одним. Щоб перевірити, чи це свій, чи чужий, жителі Галааду пропонували людині вимовити слово "шиболет". Оскільки в єфремлянському діалекті єврейської мови звук "ш" був відсутній, його носії вимовляли це слово як "сібболет". Відтоді шиболетами називають всі слова та вислови, які складно вимовити представникам іншого етносу чи народу.
"Ще на початку повномасштабного вторгнення, коли наші "прекрасні" сусіди долізли майже до Києва й перевдягалися в цивільне, щоб як ДРГ проникнути в столицю та розмовляли російською, почуваючись в цілковитій безпеці, адже в Києві живе багато російськомовних людей (це загальновідомий факт), їх було дуже легко ідентифікувати за допомогою слова "паляниця". Цей шибулет їх і "спалив". Не дається він їм, бо російська мова має свої фонетичні особливості й слово "паляниця" у них не вписується", – каже авторка книг про українську мову. Щоб його правильно вимовити, треба дуже довго тренуватися, але й навіть це не гарантує, що вдасться здолати мовний бар'єр.
Нездоланною перешкодою для росіян виявилися всі українські слова, які закінчуються на "-иця": Укрзалізниця, криниця, синиця тощо. Звук "ц" у російській мові не пом'якшується. Українці натомість можуть вимовляти "ц" як твердо, так і м'яко.
Кандидатка наук із соціальних комунікацій, доцентка Школи журналістики та комунікацій УКУ, письменниця, журналістка, членкиня Українського ПЕН Марія Титаренко пригадала, що російським військовим для їхньої ідентифікації пропонували завершити якісь питомі для нашого менталітету фрази: Наприклад, "хіба ревуть воли, як..." Будь-який українець, навіть той, який погано вчився в школі, знатиме продовження цієї фрази-маркера".
"Але це вже не шибулет, – уточнила Ольга Дубчак.– Шибулет – це ідентифікація по вимові. Українці, приміром, не "акають", як росіяни. Слово "мОлОко" навіть російськомовний українець ніколи не прочитає як "мАлАко". А продовження фраз, сакральних для українців, – це більше як пароль".
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал