Як успішно та справедливо трансформувати вугільні громади країни на шляху до ЄС

Виведення шахт з експлуатації не означає втрату майбутнього. Відновлювана енергетика, переробна промисловість, логістика, IT, агропромисловий сектор — саме ті напрями, що можуть замінити вугільну економіку. Але щоб це стало реальністю, потрібні інвестиції, державні ініціативи та комплексна підтримка: від перекваліфікації працівників до створення нової податкової політики для цих регіонів.

Наразі на фінальній стадії розробки перебуває Державна цільова програма справедливої трансформації до 2030 року. Асоціація вугільних громад України провела широке її обговорення з громадами-членами Асоціації та спільно напрацювали пропозиції, які, на прохання Асоціації, включили до фінального проєкту Програми. Її особливість у тому, аби вугільні громади стали не просто об’єктами змін, а їхніми співтворцями, розробляючи регіональні та локальні плани трансформації. Важливо, щоб цей процес не зупинився на рівні стратегії, адже без реальної участі людей та врахування їхніх потреб є ризик зростання соціальної напруги.

Які економічні можливості відкриває трансформація? Чому без залучення шахтарських громад цей процес не буде успішним? І які кроки необхідні вже сьогодні, щоб ці регіони не втратили перспективи?

Як  вугільні громади формують власне майбутнє

Справедлива трансформація — це не процес, який можна реалізувати лише в міністерських кабінетах, адже це складний багатоетапний процес, який потребує синергії зусиль центральної і місцевої влади, активної участі міжнародних партнерів, а також - мешканців громад, у яких ці трансформаційні зміни відбуватимуться. Саме і вугільні  громади найкраще розуміють свої потреби, і сьогодні вони безпосередньо залучені до формування стратегій змін.

Одним із ключових механізмів є регіональні плани справедливої трансформації, які розробляються за активної участі громад. Кожен регіон формує власне бачення розвитку, з урахуванням місцевих особливостей, економічного потенціалу та проблем, які необхідно розв’язати. Паралельно громади розробляють локальні плани трансформації, фокусуючись на конкретних можливостях для своїх міст та селищ. 

Щоб голоси громад були почуті, використовуються різні формати взаємодії:

• Публічні обговорення та консультації з мешканцями щодо пріоритетних проєктів;
• Створення робочих груп за участі представників місцевого самоврядування, бізнесу, громадських організацій та профспілок;
• Партнерство з міжнародними донорами, які допомагають впроваджувати проєкти розвитку.

Необхідно враховувати реальні потреби громад, адже їх ігнорування  може знизити рівень довіри, посилити соціальну напругу  та ускладнити впровадження змін.. Без активної участі місцевих жителів реформи ризикують залишитися формальними, а трансформація – поверхневою, що ускладнить економічну перебудову та адаптацію регіонів до нових умов

Нові виклики та можливості: як шахтарські громади адаптуються до змін

Шахти десятиліттями були серцем вугільних регіонів, забезпечуючи стабільний дохід і визначаючи ритм життя цілих громад. Сьогодні ж вони стикаються з реальністю, в якій старі моделі більше не працюють.  Справедлива трансформація — це   про створення альтернативи. Вже зараз розглядаються варіанти економічної підтримки вугільних регіонів: спеціальні податкові пільги, кредити, грантові програми та міжнародна технічна допомога. Серед пріоритетів — створення індустріальних парків, розвиток переробної та агропромисловості, логістики, ІТ-сектору та відновлюваної енергетики. Важливу роль відіграватимуть програми перепідготовки працівників, адже шахтарі не можуть за одну ніч стати айтівцями чи підприємцями — потрібен час, ресурси та реальні перспективи.

Окрім прийняття Державної цільової програми справедливої трансформації, держава також працює над створенням сприятливих умов для розвитку вугільних регіонів. Однією з ключових ініціатив є розробка підзаконних актів до Закону України №5600, що має забезпечити спеціальні економічні умови для шахтарських громад. Закон, ухвалений ще у 2021 році, передбачає зміни до Податкового кодексу, які допоможуть збалансувати бюджетні надходження у поствугільних регіонах​. Враховуючи складну військову та економічну ситуацію, його імплементація затримується, але для шахтарських міст це може стати важливим інструментом залучення інвесторів та створення нових робочих місць.

Проте економічні реформи — лише частина процесу. Не менш важливою є сфера освіти. Багато закладів професійно-технічної освіти  у вугільних регіонах досі готують спеціалістів для вугільної промисловості, тоді як регіони потребують нових кадрів для альтернативних галузей. 

Один із дієвих прикладів — Навчально-практичний центр альтернативної енергетики у Шептицькому, що орієнтується на нові спеціальності: навчально-практичні центри у сферах будівництва, автомобільної справи, слюсарних технологій, зварювання та відновлюваної енергетики. 

Подібні ініціативи можуть дати поштовх до розвитку відновлюваної енергетики, технологічного бізнесу та промислового виробництва у вугільних громадах​.

Окрім освіти, значної уваги потребує соціальна сфера. Масштабні програми перекваліфікації для шахтарів та інших професій, залежних від вугільної промисловості, мають стати не разовими ініціативами, а системними процесами, які допоможуть людям отримати стабільне працевлаштування. 

Не менш важливим є екологічне відновлення. Забруднення повітря та водойм, осідання ґрунту, накопичення промислових відходів тощо — усе це виклики, які мають вирішуватись комплексно, аби громади мали не лише робочі місця, а й безпечне та комфортне середовище для життя​. Концепції та бачення подальшого використання колишніх шахт і териконів значною мірою залежать від якісного відновлення та природного відтворення відповідно до міжнародних стандартів, аби зробити ці території привабливими для міжнародних інвесторів.

Через 10-15 років вчорашні вугільні регіони можуть стати місцями, де хочеться жити й працювати — із сучасною інфраструктурою, стабільною економікою та новими можливостями. Це не просто мрія; це міжнародно перевірена концепція. Успішні приклади здійснення переходу у європейських вугільних регіонах демонструють її життєздатність, і Україна інтегрує найкращі практики з цього досвіду у свою стратегію та підхід до справедливої трансформації.

Аби відновлення і переродження вугільних регіонів  стало реальністю, необхідні кроки потрібно здійснювати вже сьогодні: підтримка підприємництва, оновлення освітніх програм, розвиток інфраструктури, залучення ветеранів до бізнесу, модернізація ЖКГ та екологічні ініціативи для сталого розвитку. Саме ці кроки визначатимуть самодостатнє та перспективне майбутнє вугільних громад.

Андрій Табінський, виконавчий директор Асоціації вугільних громад України (АВГУ)