Зеленський застосував лайт-варіант дій Фіцо з обмеження антикорупційних структур, – Павло Федака

У лютому 2024 року словацький парламент проголосував за ліквідацію Спеціалізованої прокуратури (Úrad špeciálnej prokuratúry), а в серпні того ж року припинила існування Національна кримінальна агенція (NAKA). Обидві структури були ключовими у боротьбі з корупцією та організованою злочинністю.

NAKA, яка працювала 12 років як елітний поліцейський підрозділ, була замінена на Управління боротьби з організованою злочинністю (ÚBOK). Формально це виглядало як "реорганізація", але насправді стало способом позбутися незручних слідчих та припинити небажані розслідування.

Зазначу, що вказані словацькі та українські антикорупційні органи не були прописані в конституціях держав.

Реакція ЄС: від занепокоєння до безсилля

Європейські інституції відреагували на словацькі реформи передбачувано. Європейська комісія висловила "серйозну стурбованість", Європейський парламент ухвалив резолюцію з критикою, а Європейська прокуратура попередила про ризики для правової держави.

Проте всі ці заяви виявилися беззубими. Словацька влада просто проігнорувала критику, пояснивши, що це "внутрішня справа" країни. Міністерство юстиції Словаччини навіть заявило, що резолюція Європарламенту є "доказом кризи правової держави не в Словацькій республіці, а в деяких інституціях ЄС".

Український варіант: той самий сценарій

Тепер спостерігаємо аналогічну ситуацію в Україні. Парламент ухвалив закон, який суттєво обмежує повноваження НАБУ та САП – двох ключових антикорупційних органів країни. Формально це також подається як "оптимізація" та "підвищення ефективності".

Аргументи українських законодавців дивовижно нагадують словацькі: необхідність "покращити координацію", "уникнути дублювання функцій" та "підвищити ефективність роботи". Але суть залишається тією ж – послаблення незалежних структур, які займаються розслідуванням корупції у владних колах.

Роберт Фіцо та Володимир Зеленський, попри кардинальні відмінності в політичних поглядах та міжнародній орієнтації, продемонстрували дивовижну схожість у ставленні до антикорупційних органів:

• Використали формальні процедури для ослаблення незалежних слідчих структур
• Подають свої дії як "реформи" та "оптимізацію"
• Покладаються на парламентську більшість для проштовхування непопулярних рішень

Судячи зі словацького досвіду, реакція європейських інституцій на українські зміни буде передбачуваною:

• Заяви про стурбованість – Єврокомісія та Європарламент висловлять "глибоке занепокоєння"
• Попередження про наслідки – нагадають про важливість боротьби з корупцією для євроінтеграції
• Моніторинг ситуації – обіцятимуть "уважно стежити за розвитком подій"
• Фактичне безсилля – не зможуть вплинути на рішення української влади

Як і у випадку зі Словаччиною, всі ці заяви матимуть здебільшого декларативний характер. ЄС може критикувати, але не може змусити суверенну державу скасувати внутрішнє законодавство.

Словацький досвід показує, що навіть у країнах-членах ЄС можна успішно демонтувати антикорупційну систему, не зіткнувшись із серйозними наслідками з боку Брюсселя.

Головна проблема полягає в тому, що ЄС має обмежені важелі впливу на внутрішню політику держав. Критика та засудження рідко змінюють рішення національних урядів, особливо коли ті мають стабільну парламентську підтримку.

Протести громадськості, очолювані грантовими інституціями, які сягали величезної кількості для Словаччини (30 тисяч мітингуючихв Братиславі) також ні до чого призвели. Поступово вони зійшли нанівець.

Тому цілком вірогідно, що українська влада, як і словацька, просто проігнорує європейську критику та продовжить реалізацію своїх планів щодо антикорупційних органів. А ЄС, як і у випадку зі Словаччиною, обмежиться гучними заявами, які нічого не змінять.

Джерело

Про автора: Павло Федака – закарпатський журналіст, громадський активіст.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів