Про дозвіл на короткоствол в Україні. Блог Віктора Біщука

1. Маю більше року власного досвіду проживання в одному маленькому приміщенні із до зубів озброєними чоловіками. З гранатами, відрами патронів, автоматами, акуратно поскладаними в куточку. Періодично – із гранатометами, кулеметами (в тому числі – необліковано-трофейними) та снайперками. Про "короткі" взагалі мовчу. Так от, таку повагу до сусідів і співрозмовників, відповідальності за свої слова та загальну ґречність я нечасто зустрічав в цивільному житті.

Бо якось не хочеться, знаєте, хамити людині, яка має арку чи калаш в доступі витягнутої руки.

2. З іншого боку – нещодавно розмовляв із власником нагородного пістолета (вже не пам’ятаю, що там – чи Форт чи Глок). Питаю його: і що робиш із ним? Відповідає, що лежить вдома, в сейфі, і сценаріїв його використання не так і багато. Бо ходити із ним в магазин чи ходити за дітьми в школу чи садочок не варіант. А вирішити питання з бидлом в черзі в АТБ чи ще десь краще без зброї, бо варіантів, що отримаєш термін і сядеш навіть у випадку прямої загрози життю – дуже багато. Бо таке в нас законодавство і така практика винесення рішень судами.

3. Ваші відвідини тирів та стрільниць раз в квартал, вправляння з дробовиків у контрольованій обстановці, холостіння зброї і збір-розбір на час можуть важити дуже мало в реальній ситуації. Бо вцілити в гонг зі 100 метрів це одне. А самі знаєте в кого – це інше. В ситуації, де важать секунди і або ти або тебе. Це, в тому числі і про поліцію, яка ганебно втікала від терориста.

Тому:

Я – за легалізацію носіння короткоствольної вогнепальної зброї. Теоретично. Але:

1. Після кількох циклів того, що зараз називають базовою загальною військовою підготовкою. Коли за кілька років кількість тих, хто вміє, знає і має навики на вулицях стане суттєвою величиною.

2. Після зміни законодавства в частині визначення меж допустимої межі самооборони і (само собою) використання засобів захисту.

3. Ліквідації ( тут не маю швидких рішень, чесно) практики видачі липових документів, необхідних для отримання зброї. І не лише медичних. Нагадаю, два роки тому один відомий у Львові аферист відкрито продавав курси журналістів в пакеті з журналістським посвідченням, яке, думаю ви в курсі, дає право на зброю (травматичну, уточню).

Тому, підсумовуючи: ті, хто на емоціях кричать про "легалайз на кортокоствол" не розуміють, про що говорять. Або, гірше того – дуже добре розуміють. Швидкі і прості рішення тут шкідливі та небезпечні.

Ну й так, УБД – це спрощений шлях до легальної зброї. Це – база. Але він не замінює перевірок і довідок.

Джерело

Про автора: Віктор Біщук – журналіст, ексвійськовий 103-ї бригади ТрО.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.