Із тими, хто втікав від охоплених вогнем міст зустрічалася журналістка "Еспресо.Захід".
У Львові волонтери взялися облаштовувати житло для переселенців. Відтак близько тисячі українців, котрі були вимушені покинути свої домівки, можуть поселяти у відновленому гуртожитку. Близько сотні біженців вже розмістилися у приміщенні і щодня туди приїздить дедалі більше людей.
Нині люди, котрі втікали від активних бойових дій, розмістилися у приміщенні гуртожитку торгово-економічного коледжу. На території є кілька корпусів, але поки що для життя обладнали лише один. Свій прихисток тут знайшла Дарія Польшина із сім’єю. Жінка приїхала з Харкова. У гуртожитку нині живе із донькою, мамою, тіткою та племінником. Четвертого березня жінка разом із сім’єю евакуаційним потягом втікала від війни.
"Ми дві години чекали біля потяга, - пригадує жінка. – На щастя, нам вдалося зайняти місця. Ми ще не довго чекали, адже вокзал у Харкові був переповнений. Усі намагалися виїхати у більш безпечне місце. У потязі люди перебували в купе, коридорах, тамбурі, усюди. Дуже важка дорога була, майже добу їхали".
Майже доба дороги і нині сім’я адаптовується у нових умовах. У Львові сім’я вже більше тижня. Радості від стресових умов додає донечка Ангеліна. Дівчинка розповідає, що у мирному Харкові ходила у художню школу, адже дуже любить малювати. Крім малювання з собою привезла й улюблені іграшки. На столі біля ліжка бере коробку, де розміщені найбільш цінні для дитини речі.
"Мої улюблені ляльки лол, - демонструє дівчинка. – А ще домашня тваринка для ляльок. Теж моя улюблена. А, ось тут маю ляльку з хвостиками, можна зачіски змінювати. Ці аксесуари і собі на волосся можна зачіпати. Я ще поки що не знайшла тут друзів, граюся сама".
Поруч з Ангеліною її брат. Вони майже однолітки. Георгій теж знаходить радість від улюблених ігор та малювання.
"Але все таки більше за все граю на телефоні ігри, - нехотячи зізнається хлопчик. – Найбільше люблю стріляти в зомбі. Граюсь разом із іншими дітьми, котрі теж виїхали із зони бойових дій. Знайшов вже тут друзів".
Дітлахи сумують за рідним Харковом, адже там залишилися друзі та навіть домашні улюбленці.
Мінімальний тимчасовий дім для приїжджих обладнали волонтери. Із недієздатного приміщення, без жодних умов, обігріву та сантехніки вдалося обладнати бодай мінімальні та комфортні умови для переселенців. Але побут облаштовують вже самі приїжджі.
"Ми максимально залучаємо до роботи тих людей, котрі приїжджають до нас, - каже волонтер Олексій Боднар. - Ми всім одразу говоримо, що свій побут тут, а саме, прибирання, облаштування кімнат, охорона вони мусять робити самі. У нас немає людей, котрі нічого не роблять".
Відтак люди збираються, дивляться, що потрібно зробити у кімнатах і складають списки необхідного. Місцева адміністрація та міжнародні благодійні фонди допомагають, аби організувати більш комфортні для житла умови. Відтак вже налагоджують співпрацю із гуманітарною місією ООН та Товариством Червоного хреста.
"За допомогою наших друзів з-за кордону ми шукаємо можливості для того, щоб надати постраждалим необхідні ресурси, - каже волонтер з Харкова Тімур Халілов. – Ці кошти чи матеріали вони самостійно зможуть використати для того, аби максимально наблизити умови проживання своїх сімей до рівня, який вони мали до початку війни".
Таких, як Дарія із сім’єю у гуртожитку є більше сотні. Переважна більшість у гуртожитку перебуває із Харкова. Хтось планує залишатися тут довше, а хтось перебуває кілька днів і їде за кордон. Втім кожен очікує закінчення війни та перемоги, аби повернутися у рідне місто. Це мрія не лише дітлахів, а й мільйонів людей, котрі змушені залишати свої домівки. Поїхали, але з надією повернутися у рідну оселю після перемоги.
Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.