Без стратегії купівля вживаного криголама може бути піаром на один рік, – львівський полярник Ігор Дикий

У середу, 14 липня, комітет Верховної Ради України з питань бюджету прийняв рішення, яке запускає процедуру купівлі британського науково-дослідного криголама "Джеймс Кларк Росс" за 5 млн доларів.

Криголам "Джеймс Кларк Росс" входить до складу флоту Британської антарктичної служби. Його було спущено на воду ще понад 30 років тому – в 1990 р. Це спеціалізоване океанографічне судно, пристосоване до роботи у відкритому океані та антарктичних й арктичних експедицій. 

У Національному антарктичному науковому центрі, який експлуатуватиме судно, відповіли на популярні питання щодо такого придбання. Там відзначили, що судно може ще 25-30 років бути функціонально готовим і значно спростити логістику добирання полярників з України до єдиної української антарктичної станції "Академік Вернадський". 

Новий би коштував 100-120 млн доларів

"Виготовлення нового власного криголаму – дуже дорога справа, за оцінкою фахівців-суднобудівельників та за практикою інших країн це "задоволення" обійшлося б щонайменше у 100-120 млн доларів", – наголошують в антарктичному центрі і додають, що з появою власного криголаму життя на "Вернадському" зміниться докорінно, тоді й використання станції стане набагато ефективнішим.

"Це дуже покращить життя зимувального загону (отих самих 10-12 полярників), та відкриє зовсім нові можливості для літнього сезонного загону, який, зокрема, можна буде суттєво збільшити чисельно (і тут вже йдеться про десятки науковців щороку). Судно відкриває для нашої науки принципово нові можливості – роботу у відкритому океані. Одразу можна сказати, що в Антарктичної програми фактично подвоюється обсяг виконуваних робіт. Судно відкриває можливість біполярних досліджень, у Антарктиді та Арктиці. Автономність плавання до 2 місяців дозволяє робити довгі маршрути, прилади для відбору проб з глибин до 6 км дозволяють охопити дослідженнями близько 90% площі океанського дна, а 8 лабораторій та 50 науковців на борту – це фактично "плавучий інститут", – наголошують в центрі. 

Судно потрібне, але є багато "але"

Як відзначив у коментарі "Еспресо.Захід" учасник чотирьох антарктичних експедицій на українську станцію "Академік Вернадський", львівський науковець Ігор Дикий, це придбання ставить низку питань, на які треба відповісти. 


Фото: Ігор Дикий

"Безперечно, судно потрібне і я про це теж декілька разів говорив. Адже воно може спростити життя українським полярникам. Мова не лише про добирання, можливість бути незалежними у графіку заміни експедицій, більша маневреність в оновленні станції, але й про швидку доставку зібраних біологічних зразків. Адже зараз доводиться все це везти через кордони та митниці, а це створює чималі проблеми і часом до втрати зібраних матеріалів. 

Однак існує чимало викликів, пов’язаних з купівлею та експлуатацією цього судна. Найперше, судно не нове, йому 30 років. Тому однозначно, що воно потребуватиме ремонтних робіт. Я був на цьому судні і бачив зсередини. Його механіка та двигуни – це вчорашній день. Відразу помітно, що все там не першої свіжості. Не кажу, що воно не матиме сили ходити в Антарктиду, але очевидно, що потребуватиме частого ремонту, заміни деталей і так далі. Тому перше питання, чи ці речі фінансово будуть враховані?", – запитує Дикий.

Читайте також: Зимувати в Антарктиді – це чітко розуміти, що маєш сенс життя, – львівський полярник Ігор Дикий

Лабораторії порожні, туди треба все закупляти

Полярник відзначає, що так звані "лабораторії" судна – це просто приміщення. 

"На судні залишаться лише ключові технічні речі, тобто лебідки, ехолоти і так далі. По факту ж всі лабораторії є порожніми приміщеннями. Це як будинок здають і там порожні кімнати, умовно без меблів та стільців. Тобто там є місця для мікроскопів, розетки, акваріуми, але все це треба наповнювати технічною начинкою. Отже, знову питання, чи це буде враховано фінансово у подальшій експлуатації? Бо сучасна техніка дорога, можливо, обійдеться дорожче самого корабля і про це треба думати", – каже Ігор Дикий.


Фото: British Antarctic Survey

Без стратегії – це може бути показуха на один рік

Дослідник наголошує, що найбільше насторожує відсутність  розробленого довгострокового стратегічного плану. 

"Ми маємо постійно думати, а що далі? Чітко прописати плани як мінімум на п’ять років, щоб було точно зрозуміло, звідки фінансування і на що? Інакше може спіткати доля попередніх науково-дослідницьких суден. Через бажання дотримати слова даного гарантом, чи не буде показухи на один рік? Коли гарно на камери переріжуть стрічку, покажуть перше плавання, а потім за рік-два воно може через ремонт та відсутність фінансування просто стояти й ржавіти в Одесі чи ще десь, чекаючи, коли Кабінет Міністрів виділить гроші. Це як швидко та неякісно зробити дорогу, а на другий рік вже бачити ями. Тому, щоб уникнути цього, вже зараз треба затвердити стратегію та законодавчо все прописати", – застерігає Ігор Дикий. 

До того ж, варто не забувати, що частка витрат на пальне у складі експлуатаційних витрат судна становить понад 65%. Плюс стоянки в портах, прохід через протоки, через антарктичні води, рейсовий та навігаційний збори – це все теж чималі витрати.

Утримувати цілий рік команду судна – це сотні тисяч доларів 

Також Ігор Дикий звернув увагу на важливий момент – це склад команди.

"Склад команди судна – 26 членів екіпажу, з них 11 офіцерів. Питання, чи врахована щорічна зарплата всього екіпажу? Адже судно будуть використовувати цілий рік. За міжнародними розцінками – це великі суми, плюс є такі речі, як полярні доплати. Зарплата капітана корабля такого класу орієнтовно становить 12-15 тис. доларів у місяць. Головні інженери та майстри мають 9-12 тис. доларів. Помічники та механіки – до 3 тис. Раніше українські капітани на таких суднах мали близько 10 тис. грн зарплати. Точно ніхто зараз не погодиться на таке, а якщо й погодиться, то самі розумієте, якого рівня це буде капітан. Можливо, й тому в Антарктичному центрі говорять про "плавучу кафедру" студентів морехідки, яких теж ймовірно хочуть долучати до обслуговування судна, бо це дешевше", – роздумує полярник.

Можлива альтернатива – це чартер, оренда інших суден

Загалом Ігор Дикий відзначає, що це судно не є погане, але, щоб його утримувати та експлуатувати, треба прописати правильний й чіткий механізм його експлуатації та фінансування. В іншому разі значно простіше та дешевше – це чартер інших суден.


Фото: British Antarctic Survey

"Говорив з колегою зимівником Ігорем Неверовським, який ходив українськими суднами в перших експедиціях. Ми дійшли до висновку, що в теперішніх важких економічних умовах, значно дешевше та вигідніше було би запозичити приклад італійців, які укладають угоду про чартер відповідного судна на певний період. Грубо кажучи – це як взяти напрокат машину на півроку, набирати свою команду і зробити потрібну кількість рейсів а Антарктику. Тоді не потрібно платити за ремонт чи простоювання корабля, докупляти запчастини, бо вже все є готове. Це суттєва економія", – резюмує Ігор Дикий. 

Довідково. Українське науково-дослідне судно "Ернст Кренкель" ходило з порту Одеси аж до берегів Антарктиди. Перші дві морські українські антарктичні експедиції в 1997-1998 роках діставалися станції "Академік Вернадський" саме цим судном. Дорога від Одеси до кінцевої точки тривала півтора-два місяці, під час маршруту виконувалися полігонні роботи – океанографічні, гідробіологічні, метеорологічні, геологічні, геофізичні. Разом з "Кренкелем" в Одесі колись було шість суден льодового класу для роботи в океані. Але з часом все пішло на металобрухт...

Стежте за найважливішими новинами Львова, регіону, України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку.