Африканська здобич львів’ян-мандрівників

Від рук мисливців тварина загинула 110 років тому.

У львівському Зоологічному музеї імені Бенедикта Дибовського презентували реставроване погруддя носорога. Журналістка "Еспресо.Захід" відвідала подію.

Директор Зоологічного музею Ігор Шидловський розповідає, що експонат представляє фауну Африки. Чорного носорога можна знайти в приватних колекціях, тому реставроване погруддя має велику цінність для музею, біологічного факультету та всього університету.

Декан біологічного факультету Ігор Хамар стверджує, що експонат має наукову цінність для студентів: "До цього долучилася маса людей, яка колись тут працювала і працює. У навчальному процесі університет використовує колекції музею надзвичайно широко. Студенти наочно можуть побачити тварин, яких у природі вже важко знайти або навіть неможливо. Як бачимо, університет може поєднувати відновлення експонатів та навчальний процес".

Фото надав Ігор Шидловський

Про саму тварину, як біологічний вид, який охороняють у світі, розповіла співробітниця музею Катерина Назарук. Чорний носоріг – один із п'яти видів носорогів на планеті. Вони поширені виключно в центральній, південній та східній частинах Африки.

"Чорних носорогів є чотири підвиди й один з них на 2013 рік уже вважали вимерлим. Він колись жив у Західній Африці. У Південній Африці чорні носороги інтродуковані. Тобто їх завезли штучно. У 19 столітті вони були надзвичайно поширені тварини. На цьому континенті їхня чисельність сягала десятки тисяч. На середину 20 століття їх було 14 тисяч, а на кінець 20 століття – початок 21-го їх є близько трьох з половиною тисяч. Тому ця тварина рідкісна", – говорить Катерина.

Фото надав Ігор Шидловський

Носороги належать до п’яти тварин, на яких найчастіше полюють в Африці. Вважають, що їхні роги дуже цінні. Катерина каже, що їх використовують в китайській медицині, хоча доцільність цього необгрунтована. Сьогодні живих представників цього виду можна побачити в національних природоохоронних парках.

Чорний носоріг може мати висоту до 1 м 60 см та довжину до 6 м. Вага сягає до двох тонн. Попри великий розмір, тварина травоїдна.

"Якщо ми говоримо про чорного носорога, то якщо подивитися на його морду, його верхня губа витягнута в дзьобоподібну форму. Це йому дозволяє їсти рослини на кущах. Його родич – білий носоріг має плоску губу й харчується винятково рослинністю, яка є на землі. У цьому полягає основна відмінність між чорним та білим носорогом. Тварина агресивна до людей, але така поведінка зумовлена тим, що він погано бачить й не може відрізнити дерево від хижаків", – розповідає науковиця.

Погруддя чорного носорога, яке реставрували, здобули під час поїздки до Східної Африки львівські брати-мандрівники. Водночас вони були мисливцями. Це Олександр і Єжи Водзіцькі. Наприкінці 1909 року та протягом 1910-го брати полювали на африканських тварин. Велика частина саме їхньої колекції є в музеї.

"В Африці тоді діяли колонії європейських країн. Німецька була в східній частині Африки. Англійська фактично заполонила весь південь континенту. Англійці перебували довше, розвивали промисловість, приглядалися, вивчали тваринний світ і запровадили режим охорони природи. Не можна було полювати з грудня по травень. У німецькій колонії такого режиму не було, тому брати поїхали саме туди", – пояснює Ігор Шидловський.

Водзіцькі перебували на території Танзанії, полювали на різних тварин. Наприкінці експедиції, коли вранці полювали в степу Іраку (йдеться не про країну, а про назву від місцевих племен. – Ред.), побачили в савані велику тварину. Спочатку подумали, що це жирафа, але коли наздогнали, то впізнали двох чорних носорогів. Брати зайшли з двох боків. Перша тварина втекла, а другу вбив Єжи. Тварина мала завдовжки 5 м, висоту 1,5 м і тонкі роги. Ймовірно, це була самка. М’ясну тушу мандрівники віддали місцевим жителям, а саму голову й погруддя забрали до Львова й віддали таксидермістам.

Ігор Шидловський розповідає, що спочатку експонат був у приватній колекції Єжи Водзіцького, але після його смерті 1958-го його дружина Марія віддала експонати музеєві.

Фото надав Ігор Шидловський

Голова та погруддя чорного носорога піддавалися впливам негативних температур, вологості й тріскали. У 70-х та 80-х роках 20 століття працівники музею самі пробували рятувати експонат, проте не мали для цього потрібних засобів. Заливали тріщини гіпсом, цементом.

Директор музею каже, що 20 років мріяв про таку реставрацію, яку зробили таксидермісти Віктор Шельвінський, Павло Кручок та скульпторка Марина Гороховська. Пан Шидловський зазначає, що вони є чи не найкращими фахівцями в Україні.

Реставрували погруддя протягом місяця. Кажуть, що із 110-річним експонатом працювати було надзвичайно важко, бо не знали, як він реагуватиме на їхні дії.

"Вся шкіра вичинена неорганічними кислотами. Відповідно, ті кислоти реагують до кінця життя цього опудала. Через зміну температури і вологості шкіра пересихала, тріщини були величезні. Їх скріплювали гіпсом. Це не найкраща речовина для цього", – розказує Павло Кручок.

Скульпторка Марина Гороховська відновлювала очі, вії, брови, щоки. Таксидермісти зазначають, що саме ця частина є найголовнішою і передає загальний настрій композиції. Команда сподівається, що матеріали будуть слугувати довго й погруддя не потребуватиме будь-якого втручання десятиліттями, а люди, які приходитимуть, зможуть краще зрозуміти особливості тварини.

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал.