Не розмовляє, не ходить і не бачить…

З дитиною неможливо комунікувати. "Вона не говорить і майже нічого не розуміє – лише інстинктивно тулиться до мене", – розповідає Світлана Чернявська-Стадницька, мама дівчинки.

"Коли почалися перейми – почався й епілептичний напад. Я "відключилася". Кесарити вже було пізно, тож дитину з мене "вичавлювали"

Жінка хворіє на епілепсію. У неї – ІІ група інвалідності. Розповідає: коли була вагітна Олею, напади у неї припинилися. Лікарі зі Сокаля відправили її народжувати до Львова. Проте замість того, щоб провести пацієнтці кесарів розтин, львівські акушер-гінекологи вирішили, що вона… зможе народити самостійно! "Коли у мене почалися перейми, я дуже злякалася. Пережитий стрес, ймовірно, став причиною нападу. Я "відключилася", – згадує у розмові з журналісткою "Еспресо.Захід" пані Світлана. – Кесарити було вже пізно, тож дитину з мене фактично "вичавлювали". Жінка припускає, що лікарі "придавили" її доньці головний мозок і зоровий нерв.

"Ми брали участь в одній із популярних телепередач. Я погодилася, бо вірила, що нам допоможуть зібрати кошти на лікуванні Олечки. Її були готові взяти на лікування ізраїльські лікарі, от тільки рахунок виставили на суму, абсолютно не підйомну для нас, – 12 тисяч доларів США (і це – за один курс)! На цій телепередачі були присутні лікарі з Київського ОХМАТДИТу. Знаєте, як вони мене "підтримали"? Порадили… написати відмову від доньки! Казали, що Оля проживе максимум півтора року", – голос пані Світлани по-зрадницьки тремтить. Жінка збирається зі силами, щоб не заплакати.

"Всю реабілітацію проводимо у приватних клініках. У державних лікарі не виявляють особливої зацікавленості"

Заручившись Божою підтримкою і допомогою небайдужих, батьки маленької Олі домоглися, що вона почала тримати голівку та сідати. А згодом пані Світлана почула від доньки заповітне слово "Мама". Малеча почала брати до рук іграшки. До неї частково почав повертатися зір. "Вона бачить сонечко, але оченята її постійно болять і сверблять, тож ми кожні три місяці возимо її на процедури до приватного офтальмолога у Тернопіль. Всю реабілітацію проводимо у приватних клініках. У травні наступного року їдемо в клініку Козявкіна. До цього часу нам треба зібрати 17 тисяч на реабілітацію і окрему суму на проживання і харчування. У державних лікарі не виявляють особливої зацікавленості. Невропатолог відправила мене до психіатра, щоб я поставила доньку на облік, а психіатр – відправила назад до невропатолога, бо моя дитина не є психічно хворою. Лікарі радять терпіти, бо доньці, за їх словами, ми вже й так нічим не допоможемо", – сумно зітхає пані Світлана.

Розповідає: стоматологи у Сокалі відмовилися вирвати дитині два молочних зубчики, бо боялися… що дівчинка їх вкусить. "Але світ не без добрих людей. Допомогу надав лікар із Червонограда. І навіть грошей з нас взяв", – розповідає пані Світлана. Запитую, чи допомагає їм хтось із родичів, друзів. "Усі живуть своїм життям, – зізнається після невеликої паузи жінка. – Але у мене є знайомі, яким можу зателефонувати навіть посеред ночі. Скажуть кілька добрих слів – і на душі стає легше…"

"Зараз стан Олі погіршився. Вона цілий день себе б'є". Мама дівчинки показує відео, на якому дитина лупцює себе по голові. Нахиляється вперед і різко відкидається назад, вдаряючись спиною об м'яке бильце ліжка. На обличчі – гримаса болю. На іншому відео видно, як дитина розпростерлася на ліжку і випроставши ніжку, натягнуту як струна, лупцює нею об стіну. "У неї через це – все тіло у синцях. Але як не стараюся – не можу її нічим відволікти, – зізнається пані Світлана. – Ми за порадою фахівця даємо доньці ліки, щоб хоч трохи її заспокоїти. Найгірше те, що ніхто з лікарів не знає причину такої поведінки. МРТ мозку показав дрібні вогнищеві зміни у мозку, але епілептичних вогнищ, як у мене, в Олечки немає. Тобто медики визнають, що у неї нема епілепсії".

"Лікарі казали, що дитина у нас хвора через нашу з чоловіком велику різницю у віці. Але ми здавали генетичні аналізи – все гаразд"

Мама дівчинки показує кілька виписок із різних лікарень. Діагноз дитини звучить як "Вроджена вада головного мозку, гіпоплазія мозолистого тіла. Часткова атрофія зорових нервів (незряча). Синдром рухових порушень. Глибока затримка психомоторного розвитку".

"25 листопада їдемо на нейрореабілітацію у Київ, у Центр стимуляції мозку. Вартість лікування – 25 тисяч. Ми зібрали вже 15. Ще потрібні гроші на проживання", – каже пані Світлана. Через інвалідність і необхідність догляду за важкохворою дитиною жінка не може працювати. Її чоловік також не працює. Через напади пані Світлана боїться залишатися вдома сама. Та й самостійно доглядати за донькою їй було би важко. Чоловік пані Світлани – на 30 років від неї старший. "Лікарі казали, що дитина у нас хвора через нашу з чоловіком різницю у віці, – розповідає жінка. – Але ми здавали генетичні аналізи – все гаразд. Ми обоє дуже хотіли, щоб наша Олечка народилася – попри застереження з боку медиків, щоб я не вагітніла, попри заклики зробити аборт, а потім – відмовитися від дитини. Вона – наша радість. Наша радість – і наш біль…"

Реквізити для допомоги:

Рахунок для переказу коштів з-за кордону: UA073052990000026201884704733.

ПриватБанк 4731 1856 1875 0548

ОщадБанк # 5167 4901 6574 7149

USD # 4149 4993 7017 4177

Телефон: 093 125 85 38 – Світлана Чернявська-Стадницька

Група допомоги Олі Чернявській у Facebook:

https://www.facebook.com/groups/HelpOlgaChernyavskaya/

Всі фото надані Світланою Чернявською-Стадницькою.

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал https://t.me/espreso_zahid