Оксана Линів: "Диригент мусить вміти переконувати з першої хвилини"

Одна з трьох кращих диригенток молодої генерації у світі впевнено завойовує найкращі світові оперні сцени, але все одно повертається в Україну

Коли нещодавно світ облетіла новина, що наша землячка Оксана Линів стане першою жінкою-диригенткою у 145-літній історії культового Байройтського фестивалю, гордість відчував чи не кожен українець. Одна з трьох кращих диригенток молодої генерації у світі впевнено завойовує найкращі світові оперні сцени, але поміж перемогами встигає подарувати українцям Міжнародний фестиваль класичної музики LvіvMozArt, який відбувається у Львові і є сьогодні одним із найбільших за кількістю запрошених зірок та подій в Україні.

Фото: facebook.com/pg/Oksana-Lyniv-conductor

Вона приїхала 2013-го до Мюнхена асистувати керівникові однієї з топ-7 опер світу Кирилу Петренку, а вже у 2015-му Мюнхен визнав саму Оксану Линів "Зіркою року" в рамках фестивалю. У лютому 2017 року Оксана Линів була головною диригенткою Оперного театру та філармонійного оркестру Ґраца, Австрія, ставши першою жінкою – головною диригенткою в історії цього театру. Вона підкорює музичні вершини одну за одною, але все одно повертається в Україну. "Еспресо.Захід" вдалося впіймати Оксану Линів у Львові під час репетицій нового грандіозного проєкту "Ковчег".

Оперою Ґраца ніколи не керувала жінка за більш ніж 100 років історії театру. Що там змінилося з вашим приходом? Чому оркестр вам повірив?

У Ґраці для мене був перший досвід роботи в Австрії. Це був довгостроковий контракт, за цей час зав’язалося дуже багато корисних і цікавих зв’язків, зокрема, щодо проектів про творчість Моцарта з різними колективами. Це були гарних три роки, після яких залишилися теплі спогади і плани на майбутнє.

А щодо довіри… У перші 7 хвилин оркестр розуміє свого диригента, відчуває його наскрізь – або вони можуть працювати разом, або ні. Або оркестр розуміє твої зауваження, працює над своїми помилками, або ні. Диригент мусить вміти переконувати музикантів з першої хвилини. Тоді все вийде.

Ви змусили Австрію слухати українську музику…

Всюди, де працюю, я диригую українською музикою.

Я не знаю більше українських жінок-диригенток. Чому?

Ні, в Україні вони якраз є. Є Наталія Пономарчук у Дніпрі, Ірина Стасишин у Львівській опері. Українки диригують, і стереотипи, які діяли в музиці останні два століття, поволі відживають своє.

Чи справді жінкам у мистецтві важче, ніж чоловікам?

Жінкам доводиться наздоганяти те, що було втрачено за останні 200 років. Але успіхи жінок у мистецтві показують, що у мистецтві жінки мають такі самі шанси, як і чоловіки, просто їм, крім роботи над собою, доводиться перемагати ще й певні обставини і стереотипи. Сьогодні культура без вкладу жінок дуже збідніла б.

Ви поїхали з України, ведете активну міжнародну діяльність, але продовжуєте робити проекти в Україні – LvіvMozArt, тепер Ковчег "Україна": музика...

У кожної людини є певні моральні обов’язки і таким обов’язком є не нехтувати власною Батьківщиною. Тому певну частину свого вільного часу, в моєму випадку левову долю свого часу, я створюю українські проекти і намагаюся бути паралельно присутньою і на міжнародній сцені, і в Україні.

Чи цікаві вам проекти з рок- чи поп-музикою? Чи виключно класика?

Чому? Все змінюється! От у "Ковчезі" у нас навіть поєднані гурти. З'явилися дуже неочікувані колективи – Національна чоловіча хорова капела "Дударик" і хор дівчат з Києва КССМШ ім. Лисенка, і Молодіжний симфонічний оркестр України/YsOU, і відомий гурт "ДахаБраха". Втім, якщо не рахувати експериментального запису гімну із Дзідзьом, то я вірна класиці.

Фото: hromadske.ua

У своїх інтерв’ю ви ніколи не скаржитесь на українську освіту. Як ви самовдосконалювались, щоб могти зрозуміти Моцарта чи Вагнера, більше їх відкрити і пізнати, читати їх листи, говорити їх мовою?

Українська музична освіта дуже сильна. Наші мінуси є тільки у вільному володінні мовами. Також варто, щоб бібліотеки освітніх закладів мали такий же доступ до найновішої інформації, до фахових видань, як це є у закладах інших країн. Дуже часто ми зіштовхуємося з відсутністю нотного матеріалу і якісної фахової літератури.

То правда, що ви впізнали завісу, яку бачили у відео Кляйбера, коли виходили кланятися публіці? Що це є для вас?

Звичайно, що це вражає до глибини душі. Це як здійснення мрії. Розумієте, це мій улюблений диригент – Карлос Кляйбер. Я дивилася відео його робіт, коли вчилася у Львові. Я впізнала у Баварській опері цю величезну червону завісу з важкими китицями, бо то була завіса з відео із Кляйбером. А я виходжу кланятись публіці саме перед цією завісою! Про це важко сказати словами. Це мрія, яка збулась.

Ви не раз в інтерв’ю ЗМІ розповідали про свої палички, про їхню унікальність, що вони ультралегкі. Може розповісти про них?

Справді, дві палички ношу з собою, адже різне може статися. Їх можна просто загубити. То не тільки диригенти так, у скрипалів є два смички. Це обов'язково! Якщо один віддати майстру, то працювати треба з другим. Паличку можна банально загубити, зламати. Свої палички я замовляю у Японії.

То в чому таки майстерність – у ваших руках, слуху чи таки у паличках?

Тут мусить збігтися кілька складових – талант, досвід, характер, освіта. Але обов'язково досвід!

Знаю, що ви не спілкуєтеся з російськими медіа. Нічого не змінилося?

Не виникало у мене потреби розмовляти з російськими журналістами. Та й про що мені з ними говорити? Мені не потрібна увага їхньої преси! Я на тому рівні, коли сама можу вибирати, з ким хочу спілкуватися і кому давати інтерв’ю.

Музичний твір у виконанні музикантів, якими ви керуєте, – це вже ваша історія. Про що ваша музика?

Я намагаюся вкласти у свою інтерпретацію розуміння музики композитора, якнайближче підійти до його задуму конкретного твору. Зрозуміло, що виконання залежить від таланту і досвіду виконавців музики. Я можу тільки сказати, що в інтерпретації української музики мені дуже допомагає досвід, інтерпретація світових композиторів ХХ століття. В Україні дуже мало уваги приділяється композиторам пізнього ХІХ і початку ХХ століття. Те, що я роками це надолужувала, дозволило мені інтерпретувати твори українських композиторів.

Фото: facebook.com/pg/Oksana-Lyniv-conductor

Довідка

Оксана Линів родом з Бродів, що на Львівщині. Випускниця Львівського музучилища імені Станіслава Людкевича та Львівської державної музичної академії імені Миколи Лисенка. Оксана Линів – головна диригентка Опери та філармонійного оркестру в австрійському Ґраці, засновниця та художня керівниця фестивалю LvivMozArt, засновниця та головна диригентка Молодіжного симфонічного оркестру України/YsOU.

Байройтський фестиваль – щорічний оперний фестиваль, на якому представлені вистави опер німецького композитора Ріхарда Вагнера. Він був заснований самим Вагнером у 1876 році. Після його смерті фестиваль проводять під керівництвом родини композитора у театрі, який спеціально для нього спроектували та побудували. У 2020 році фестивалю не проводили через пандемію коронавірусу.

Стежте за найважливішими новинами України та світу разом з "Еспресо.Захід"! Підписуйтесь на наш Telegram-канал