Які люди потерпають від експлуатації, як вберегтися, чому люди з інвалідністю лишаються невидимими для влади та суспільства та про проєкти боротьби з торгівлею людьми, в інтерв'ю"Еспресо.Захід" розповідає заступник голови правління громадської організації "Волинські перспективи" Віктор Вальчук.
Чому в сучасному світі експлуатують людей?
Резолюція ООН стверджує, що торгівля людьми – це форма сучасного рабства. Чому це відбувається у наш час? По-перше, торгівля людьми як вид кримінального бізнесу є дуже прибутковою. У всьому світі такий кримінальний бізнес за прибутками є після торгівлі зброєю і торгівлі наркотиками. Сьогодні торгівля людьми полягає в експлуатації особи для виконання певних робіт або надання послуг. Людину сприймають як річ, як знаряддя праці, що приносить прибутки. Злочинцям байдуже на емоції, почуття і проблеми людини.
Чи є статистика, скільки людей страждають?
Статистика Міжнародної організації з міграції стверджує, що з початку незалежності в Україні понад 230 тисяч людей постраждали від торгівлі людьми. Але їх насправді більше. Наразі спостерігають тенденцію, що переважає така форма як трудова експлуатація. Найчастіше категорією постраждалих є чоловіки.
У кожної структури статистика своя. В Україні переважають три основні: статистика Міністерства соціальної політики (це міністерство є національним координатором з протидії торгівлі людьми та встановлює осіб, які постраждали), статистика від Міністерства внутрішніх справ (люди, які фігурували у кримінальних провадженнях), статистики громадських організацій.
Хто може постраждати?
В експлуатацію може потрапити кожен з нас. Це не залежить від статусу, рівня освіти, соціального стану. Хоча є групи ризику. Майже у 80% торгівля людьми стосується жінок і дітей. Якщо говорити за сферами, то експлуатують в будівництві, у різних важких фізичних роботах чоловіків. У сфері послуг, домашньому господарстві більше страждають жінки. Щодо сільського господарства, то тут є гендерний баланс.
Експлуатують і підлітків. Сьогодні у 16 років за біометричним закордонним паспортом можна їхати за кордон без супроводу. Під час сезонних робіт нам неодноразово телефонували органи захисту і розповідали, що підлітки самостійно сіли в автобус і поїхали на господарські роботи. До прикладу, збирати полуниці, яблука.
Не можна казати, що ті трудові мігранти легальні чи ні. Вони є постраждалими. Тут дуже тонка межа між заробітком та експлуатацією, торгівлею людьми. Найяскравішою ознакою того, що вас експлуатують, є коли не можете звільнитися з місця роботи без негативних для себе наслідків. Тобто людину утримують на робочому місці. Ви приходите й кажете, що хочете звільнитися, бо важко, не хочете тут працювати, несприятливі умови. Безболісним варіантом буде, коли кажуть: "Ну, за дострокове розірвання договору тоді штраф 3000 злотих. Не маєте такої суми, то працюйте до кінця терміну". Бо можуть бути залякування і погрози, шантаж. Можуть відібрати паспорт і повідомити в поліцію, що ви обікрали роботодавця.
Часто в людей виникає логічне запитання: "Якщо так погано працювати, то для чого терпіти?" Треба усвідомлювати, що під час експлуатації до людини застосовують дуже багато механізмів контролю, способів впливу, щоб утримати її певний проміжок часу.
Як потрапляють в експлуатацію?
Вербування – це не завжди контакт з особою, яка пропонує роботу. Це й оголошення в інтернеті. Людина знаходить, контактує з фірмою, роботодавцем. Проходить через інтернет бесіду. Її погоджують на цю вакансію та надсилають запрошення – головне, щоб людина приїхала. Особа сама купує квиток, приїжджає і потрапляє у зовсім іншу ситуацію. Таке організовують і недобросовісні посередники.
Часом трудові мігранти не звертаються за допомогою, бо не розуміють, що вони в ситуації експлуатації. Усвідомлюють вже після повернення додому. Небезпечно їхати на заробітки за біометричним паспортом. Роботодавець відстежує термін перебування людини в тій чи іншій країні. Він не хоче бути відомим. Уявімо ситуацію, коли затримали людину, яка повертається додому й на кордоні ставлять заборону в'їзду (у народі кажуть депортацію). Якщо мігрант починає протестувати, що затримався не з власної волі, а це зробив роботодавець, то про нього розпитують і знаходять. Тому, зазвичай, за день чи два до закінчення терміну перебування зловмисники відпускають людину. Кажуть, що проблеми з банком, рахунки заморозили чи щось не працює. Обіцяють передати зароблене. Ніхто тих грошей не віддасть і зобов’язати зробити це механізмів нема. Ти нічого не доведеш.
Звертаються за допомогою, коли вже повернулися і є проблеми зі здоров'ям. До того мовчать, бо бояться розголосу й осуду, не довіряють тому, що гарантує держава. У кожного свої причини. Ми працюємо з цим 15 років і я не зустрічав в людей, які повернулися з-за кордону, з тих заробітків, у такому ж стані здоров'я, в якому виїжджали. Типовими захворювання трудових мігрантів є все, що пов'язане з кишково-шлунковим трактом, опорно-руховою системою, дермою.
Знаю, що ви реалізували просвітницький проєкт для людей з інвалідністю. Розкажіть про нього детальніше.
Ми організували проєкт в основному для людей з порушеннями слуху та зору, але спілкувалися й із представниками інших категорій. Нас підтримав Фонд сприяння демократії посольства США в Україні. На початку писали проєктну заявку лише на Волинську область. Ця проблема є дуже актуальною і її до того не порушували, тому нам фонд підказав і дозволив поширити проєкт на всі регіони України. Вважаємо, що такі люди для суспільства і для влади є невидимими постраждалими. Ми не помічаємо таких людей, як вони живуть і які проблеми мають. Коли люди приходять у державні структури й жестовою мовою намагаються пояснити, або незрячі хочуть розповісти про свої проблеми, то їх просто ігнорують. Найчастіше людей з інвалідністю використовують у чотирьох формах торгівлі людьми: трудова експлуатація, сексуальна, вилучення органів та жебрацтво. Проєкт був націлений на те, щоб підвищити їхню обізнаність про цю проблему. Проводили спеціалізовані тренінги для тренерів. Тобто вчили людей з Українських товариств сліпих та глухих, щоб вони в майбутньому поширювали таку інформацію серед своїх і щоб вони знали, що можуть отримати допомогу. Щоб знали, що таке експлуатація і що вони не наодинці зі своїми проблемами.
Були випадки, коли під час самого тренінгового заняття виявляли постраждалих. Ми давали корисні контакти, ресурси, де можна перевірити інформацію про ту чи іншу легальність роботи. Розповідали, на що звертати увагу. До слова, ми перші в Україні розробили пам'ятку шрифтом Брайля.
Які нові проєкти плануєте реалізувати?
Ми працюємо над проєктом протидії торгівлі людьми в умовах децентралізації. Це від Міжнародної організації з міграції. Орієнтуємось на об'єднані територіальні громади. Чекаємо, поки відбудуться вибори, й тоді плануємо запропонувати зміни до законодавства. Тобто об'єднані територіальні громади будуть суб'єктами взаємодії. Перше завдання – виявляти постраждалих, вміти їх ідентифікувати і переправляти за отриманням допомоги. Тому що на місця в ОТГ приходять нові люди, які звертаються з проблемами. Простіше такі неприємні ситуації попереджувати, а не вже боротися з наслідками. Якщо узагальнити і проаналізувати мільйони та мільярди бюджетних коштів місцевого центрального бюджету, що виділяють на роботу з наслідками, то дуже мало коштів виділяють на запобігання небезпеки. Тому краще проводити інформаційну роботу, щоб шукачі роботи могли орієнтуватися, які пропозиції оманливі. Ми розуміємо, що у кожного є своя причина, й не забороняємо виїжджати. Та ліпше перед від'їздом подбати про власну безпеку. Тому цей проєкт націлений саме на ОТГ, на старост, на сільських голів, селищних голів.